ГІПОТЕЗА ТЕХНО-ГУМАНІТАРНОГО БАЛАНСУ ЯК ЗАПОРУКА МОДЕРНІЗАЦІЇ ФІЛОСОФІЇ ТЕХНІКИ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4700.42.1Ключові слова:
техно-гуманітарний баланс, Акоп Назаре- тян, Нік Бостром, модернізація, філософія техніки, технології, екзистенційний ризик, раціональністьАнотація
Метою статті є концептуальний аналіз гіпотез про техно-гуманітарний баланс Акопа Назаретяна й Ніка Бострома як запорука модернізації традиції філософії техніки. Необхідно аргументувати когерентність технологій і цінностей в умовах формування та розвитку глобального цивілізаційного світобачення. Методологічними засадами дослідження є трансгуманізм, екзистенціалізм, прагматизм, критичний раціоналізм, антропологія технологій і постмодер- на медіатеорія. Наукова новизна. Здійснено критичний аналіз підходів до вивчення технічного прогресу та його впливу на розви- ток суспільства. Гіпотеза техно-гуманітарного балансу Наза- ретяна наголошує на залежності сталого розвитку суспільства від механізмів саморегуляції. Другий підхід обумовлений міжнародним трансгуманістичним рухом і новим розумінням сутності людини й техніки в концепції екзистенційного ризи- ку Ніка Бострома. Такий ризик зумовлений насамперед людсь- кою необізнаністю, яку необхідно подолати за допомогою нових технологій. Ідеї технологічного алармізму мають поступити- ся раціональним аргументам трансгуманістичного дискурсу. Технології не відчужують людину від особистості, а лише поши- рюють її присутність у життєсвіті. Висновки. В актуальному сьогоденні технологічного постмодерну дуаліcтичне розмежу- вання техніки і людини втрачає сенс. Техно-гуманітарний баланс варто розглядати як відкрите питання аксіологічної еволюції. Варто погодитися з Бостромом у тому, що саме людина, а не техногенна цивілізація є причиною екзистенційного ризику. Немає суперечностей між соціальною системою та технічним прогресом. Такий підхід володіє евристичним потенціалом для сучасних інтердисциплінарних досліджень, зокрема, у філософії техніки. Водночас загальний проєкт суспільної модернізації реалізується лише за умови, що ціннісна свідомість громадян подолає консервативні фрейми на користь раціональності.
Посилання
Гардашук T. Екологічна парадигма цивілізаційних трансформацій: Цивілізаційний вибір України. Філософська думка. 2018. № (6). С. 101–117. URL : https://dumka.philosophy.ua/index.php/fd/article/view/456.
Попович M. Цивілізаційні кризи і соціальний проґрес. Україна: Цивілізаційний вибір України. Філософська думка. 2018. № (6). С. 70–83. URL: https://dumka.philosophy.ua/index.php/fd/article/view/454.
Турчин А., Батин М. Футурология. ХХІ век: бессмертие или глобальная катастрофа? Москва : БИНОМ. Лаборатория знаний, 2013. 263 с.
Фуко М. Наглядати й карати. Дослідження в’язниці / пер. з фр. П. Таращука. Київ : Komubook, 2020. 452 с.
Bostrom N. Existential Risk Prevention as Global Priority. Global Policy. 2013. № 4. Р. 15–31. URL: https://doi.org/10.1111/1758-5899.12002.
Franssen M., Gert-Jan L. and Ibo van de Poel. Philosophy of Technology. The Stanford Encyclopedia of Philosophy. (Fall 2018 Edition), Edward N. Zalta (ed.). URL: https://plato.stanford.edu/archives/fall2018/entries/technology.
Gerola А. (2020). Technologies and technique: philosophy of technology before and after the empirical turn. Mechane. 2020. № (1). Р. 209–217. URL: https://mimesisjournals.com/ojs/index.php/mechane/article/view/335/251.
Lifková A. 2019. Digital power: Self-tracking Technologies through
Michel Foucault Lens. In Politické vedy. 2019. Vol. 22. № 4. P. 81–101. URL: http://doi.org/10.24040/politickevedy.2019.22.4.81-101.
Minakov M., Rabkin Y. Demodernization in Post-Soviet Eastern Europe. Demodernization: Future in the Past. Stuttgart : ibidem, expected : April, 2018. Р. 241–261.