СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ СУЧАСНИХ НАУКОВИХ ОРІЄНТАЦІЙ

Автор(и)

  • Мар’яна ГАЛУЩАК Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

DOI:

https://doi.org/10.24919/2522-4700.42.7

Ключові слова:

наука, наукове знання, наукова парадигма, наукове співтовариство, пізнавальний процес

Анотація

Метою статті є осмислення ролі і змісту трансформацій, яких зазнала сучасна наука в порівнянні з її класичним варіантом. Закцентовано увагу на соціальних аспек- тах наукового знання, яке в основу своїх пріоритетів висуває не стільки орієнтацію на ефект новизни, скільки залучене до практичної сфери виробництва, будучи часто інструментом удосконалення, спрощення й обслуговування вже винайдено- го. Методологічними засадами дослідження є використан- ня аналітичного підходу, який дозволяє в рефлексивно-кри- тичному ключі розглянути сутність тих явищ і змін, які спостерігаються як у життєдіяльності окремого індивіда, так і в соціально-суспільному житті сьогодення. Наукова новиз- на. У статті вказується на інтегративну сутність науково- го знання, яке включає в себе, крім предмета дослідження, ще моменти економічної цінності та політичної дії, а це свідчить про те, що наука та її розвиток постають потужною сферою впливу, яка часто засвідчує статусність та впливовість однієї соціальної групи (країна, державне утворення) перед іншою. Висновки. Орієнтація наукових розробок на результативність та практичний інтерес загалом є свідченням зміни світоглядних орієнтацій сьогодення. Зростання інтелектуального потенціалу людства засвідчує здатність людського мислення розвиватись в напрямі орієнтацій на багатозадачність, поліваріантність, усе це здійснюється в досить обмежених часових рамках, що не може не відбиватись безпосередньо на життєдіяльності та самовідчутті окремого індивіда. Корисність, практи- цизм, механістичність та інструменталізм усе частіше призводять до того, що наука втрачає свою спонтанність та телеологічність. Одночасне співіснування декількох провідних наукових парадигм засвідчує те, що наука втрачає свій всезагальний статус і більше не є тим універсальним упорядни- ком життя, яким була донедавна. Регулярна змінність науко- вого об’єкта розробки і дослідження, урешті, призводить і до зміни самої сфери науки, її ролі та значення, а це вимагає пере- осмислення її сутнісних настанов, а також того, яким чином це відбивається на самосвідомості та мисленні людини загалом.

Посилання

Автономова Н. Открытая структура: Якобсон – Бахтин – Лотман – Гаспаров. Москва : РОССПЭН, 2009. 503 с.

Адорно Т. Негативная диалектика. Москва : Научный мир, 2003. 374 с.

Бохенский Ю. Духовная ситуация времени. Вопросы философии. 1993. № 5. С. 94–98.

Делез Ж. Что такое философия? Москва : Институт экспериментальной социологии ; Санкт-Петербург : Алетейя, 1998. 288 c.

Дьяков А. Науки о человеке в эпоху постмодерна. Личность. Культура. Общество. 2006. Т. VIII. Вып. 2 (30). С. 267–273.

Култаєва М. Макс Горкгаймер – патріарх Франкфуртської школи. URL: https://hromadalib.files.wordpress.com/2017/08/horkheimer_2006_kritik_der_instrumentalen_vernunft.pdf (дата звернення: 18.03.2021).

Кун Т. Структура научных революций. Москва : ООО «АСТ», 2003. С. 9–268.

Реале Дж. Западная философия от истоков до наших дней. От романтизма до наших дней. Санкт-Петербург : ТОО ТК «Петрополис», 1997. Т. 4. 880 с.

Фуко М. Порядок дискурса. Москва : Касталь, 1996. С. 47–96.

Фукуяма Ф. Конец истории и последний человек. Москва : OOO «ACT» ; ЗАО НПП «Ермак», 2004. 588 с.

Хлебникова О. Образ науки в постмодернизме. Эпистемология & философия науки. 2006. Т. VII. № 1. С. 97–109.

Хоркхаймер М. Диалектика просвещения. Философские фрагменты. Москва ; Санкт-Петербург : Медиум ; Ювента, 1997. 312 с.

Bostrom Nick. How long before superintelligence? 1998. URL: https://www.nickbostrom.com/superintelligence.html.

Kurzweil Ray. The Age of Spiritual Machines: When Computers Exceed Human Intelligence. London : Viking, 1999. URL: https://www.researchgate.net/publication/257162786_The_Age_of_Spiritual_Machines_When_Computers_Exceed_Human_Intelligence.

Mor Max. On becoming posthuman. 1994. URL: https://secularhumanism.org/1994/10/on-becoming-posthuman/.

Olson Eric T. Personal Identity. The Stanford Encyclopedia of Philosophy. 2019. URL: https://plato.stanford.edu/archives/fall2019/entries/identity-personal/>.

Lanier Jaron. The First Church of Robotics. The New York Times. 2010. URL: https://www.nytimes.com/2010/08/09/opinion/09lanier.html.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-06-04