СТАНОВЛЕННЯ Я ЯК АНАГОГІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО Й АПОЛОГІЯ ЗАГАЛЬНОГО

Автор(и)

  • Віра ЛІМОНЧЕНКО Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

DOI:

https://doi.org/10.24919/2522-4700.42.11

Ключові слова:

Я, індивідуалізація, загальне, освіта, дитинство

Анотація

Мета. У статті розглядається становлення індивідуального Я як унікальної індивідуалізації загального, вод- ночас найбільш проблемною є підстава єдиної неповторності особистості, конституювання якої в реальному історичному часі відбувається як втеча від загального і реалізується у формі конкурентної боротьби зі світом і з іншими людьми. Методо- логія. За посередництвом критико-аналітичної експлікації інтелектуальних засобів цих проєктів і порівняльного аналізу їх у світлі традиційних для філософії проблем осмислення при- роди і свободи людини виявляється натуралістичний редукціо- нізм, обґрунтовується значущість активності людини. У центр потрапляє проблематика способу мислення, взятого не в інстру- ментально-технологічному вимірі, але в антропологічному ключі. Наукова новизна. Виділяються дві інтенції – у реальний світ за межі самого себе, і самосвідомість – рефлексивний рух, звернений на самого себе, але сам цей суперечливий і двосічний рух є таким, що породжує Я. Ф.Т. Михайлов ставить у центр феномен звернення, сутнісні параметри якого інтерпретують- ся як зустрічний рух діяльності та спілкування, через що обґрун- товується настанова діяльнісного персоналізму, коли активний стан дії, спрямованої предметно, обертається пасивним станом дії безпредметної, коли дія перетерплюється на собі і в собі – Я не фіксується як предмет, оскільки не «стоїть перед» як пред- мет, а охоплює і саме конституювання Я, що охоплює світ, висуває в центр феномен освіти як турботу про дитинство. Висновки. Логіка конкурентної боротьби зі світом, що робить акцент на індивідній унікальності, заводить у глухий кут без- силля – індивідуалізоване Я можливе як звернення до загального: як відновлення і відродження досвіду класичної спадщини думки і чуттів, як відповідальність кожного за спільну долю і викорі- нення досвіду зла і ненависті, які утримуються, за Г.В.Ф. Геге- лем, на вістрі одиничності.

Посилання

Бердяев Н.А. Опыт эсхатологической метафизики. Творчество и объективация. Царство Духа и царство кесаря. Москва : Республика, 1995. С. 164–288.

Бикбов А. Философское достоинство как объект исследования. Логос. 2004. № 334 (43). С. 30–60.

Бэкхерст Д. Еще раз о «Загадке человеческого я». Вопросы философии. 2010. URL: http://vphil.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=190&Itemid=52.

Возняк В.С. О натуре и культуре (размышления вместе с Л.С. Выготским). Вестник Российского государственного гуманитарного университета. Серия «Психология. Педагогика. Образование». 2017. № 2 (8). С. 52–69.

Возняк В.С. Співвідношення розсудку і розуму як філософсько-педагогічна проблема : монографія. Дрогобич : Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2008. 269 с.

Кудрявцев В.Т. О том, как философ Феликс Михайлов «лишил личности» ответственного комсомольского работника и не только об этом. Вести образования. 2020. URL: https://vogazeta.ru/articles/2020/6/6/culture/13376-o_tom_kak_filosof_feliks_mihaylov_lishil_lichnosti_otvetstvennogo_komsomolskogo_rabotnika_i_ne_tolko_ob_etom.

Кудрявцев В.Т. К 75-летию Ф.Т. Михайлова. Вопросы психологии. 2005. № 3. С. 151–153.

Кудрявцев В.Т. Философия и теоретическая психология Ф.Т. Михайлова. Вестник Российского государственного гуманитарного университета. Серия «Психология». 2006. № 1. URL: https://tovievich.ru/book/istoria/6742-vtkudryavcev-filosofiya-i-teoreticheskaya-psihologiyaftmihaylova.html.

Лимонченко В.В. Рукотворное и нерукотворное творчество: религиозные и светские аспекты. Национальная стихия творчества: время и трансгрессия : сборник статей / под ред. Г.Е. Аляева, О.Д. Маслобоевой. Санкт-Петербург : Изд-во СПбГЭУ, 2017. С. 176–191.

Лобастов Г.В. В пространстве противоречий воспитания. Экономические и социально-гуманитарные исследования. 2018. № 1. С. 147–162.

Лобастов Г.В. Где твое сознание? Философические эссе. УстьКаменогорск : Изд-во КАСУ, 2018. С. 45–62.

Лобковиц Н. От субстанции к рефлексии. Пути западноевропейской метафизики. Вопросы философии. 1995. № 1. С. 95–105.

Михайлов И.Ф. Человек, сознание, сети. Москва : ИФРАН, 2015. 196 с.

Михайлов Ф.Т. Homo sapiens: культура и натура его бытия две парадигмы теоретического осмысления человеческого типа жизни. От философии жизни к философии культуры : сборник статей. Санкт-Петербург : Алетейя, 2001. С. 107–136.

Михайлов Ф.Т. Загадка человеческого Я. Москва : Политиздат, 1977. 287 с.

Михайлов Ф.Т. Креативность самосознания. Избранное / Ф.Т. Михайлов. Москва : Индрик, 2001. С. 27–37.

Михайлов Ф.Т. Образование философа / Ф.Т. Михайлов. Москва : Индрик, 2001. С. 528–553.

Неретина С.С. Концепт. Новая философская энциклопедия : в 4-х т. Москва : Мысль, 2001. Т. II. С. 306–307.

Сент-Экзюпери А. Планета людей. Сочинения. / А. Сент-Экзюпери. Москва : Художественная литература, 1961. С. 172–293.

Франк С.Л. Реальность и человек. Метафизика человеческого бытия. Реальность и человек. Москва : Республика, 1997. С. 208–431.

Шпет Г.Г. Сознание и его собственник. Философские этюды. Москва : Прогресс, 1994. С. 20–116.

Bakhurst D. Teaching and Learning: Epistemic, Metaphysical and Ethical Dimensions – Introduction. Journal of Philosophy of Education. 2020. Vol. 54. № 2. Р. 255–267. DOI: 10.1111/1467-9752.12418.

Kern A. Human Life, Rationality and Education. Journal of Philosophy of Education. 2020. Vol. 54. № 2. Р. 268–289. DOI: 10.1111/1467-9752.12412.

Pritchard Duncan. Educating for Intellectual Humility and Conviction. Journal of Philosophy of Education. 2020. Vol. 54. № 2. Р. 398–409. DOI: 10.1111/1467-9752.12422

Rödl Sebastian. Teaching, Freedom and the Human Individual. Journal of Philosophy of Education. 2020. Vol. 54. № 2. Р. 290–304. DOI: 10.1111/1467-9752.12415.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-06-04