ДИТИНСТВО ЯК СТАН СВІДОМОСТІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24919/2522-4700.43.10

Ключові слова:

філософія дитинства, творча природа людського буття, свобода, євангельський образ дитинства

Анотація

Мета роботи. У статті реалізований такий варіант філософії дитинства, коли дитин- ство розглядається не як вікова категорія, а як стан свідомості, як специфічно людська риса, пов’язана з особливим характером людського буття. Методологія. Така постановка мети визначає засоби побу- дови думки, насамперед спрямованої на концептуалізацію дитинства – йдеться не про вироблення нової дефініції, а про осмислення людського буття на засадах субстанційно-визначального принципу, яким приймається дитинство як місце первиного народження людського Я, місце зустрічі передсвідомого минулого і майбутнього, що стає архетипом людського життя. Наукова новизна. Запропонований поворот теми – розгляд дитинства як стану свідомості дорослої людини – нечасто потрапляє у фокус міркувань, і головний момент – йдеться не про обернену форму дитинності, якою є інфантілізм або педократія, а про дитинство як стан передсвідомої відкритості світові, внаслідок чого цей світ отримує здатність бути майбутнім. Вміння зберегти у собі дитину – це збереження здатності бачи- ти усе як вперше, у максимальній напрузі сприймання, що є запорукою творчого потенціалу у людині, яка не тільки творить новий предметний світ навколо себе, але і сама є вічно неготовою, такою, що має йти до себе, знайти себе. Отже, мірою можливостей людини може виступати дитинство – оскільки воно являє собою граничну відкритість. Дитинство у всій своїй конкретній повноті є вічно неготове, незавершене зростання, якому належить здійснитися, і тому як чиста потенційність, всеможливість збігається зі свободою. Якраз в цьому і корениться головна проблема і страждання дитинства: за своєю суттю, природою, формою воно є потенційність, здатність стати тим, що воно ще не є, і водночас за своєю наявною формою воно рабськи затиснуте як несамовитістю фізичних потягів, так і характером, вдачею, способом життя оточуючих людей. Звідси погляд на дитину, яка ще тільки має стати людиною. Дорослішання і є вивільненням того, чим здатна бути людина, з потоку емпіричних обставин, які діють, урізаючи потенційність і відкритість. Висновки. Погляд на дитинство як простір певного філософствування підкреслює значущість для людини збереження у її свідомості готовності і здатності бути відкритою світові без погорди визнання себе мірилом існуючого. Захист дорослого – це є збереження в дорослому дитинності як такої універсальної риси людського буття, суть якої у вічному становленні її самої і здатності трансцендувати наочно-предметні обставини, що заповідано людині як творчій істоті.

Посилання

Бердяев Н.А. Философия свободы. Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества М.: Правда, 1989. С. 11–250.

Бибихин В.В. Мир. Томск: Водолей, 1995. 144 с.

Гараджа В.И. Теологии родительного падежа. Новая философская энциклопедия. Т. 4. М.: Мысль, 2010. С. 39–41.

Громыко Ю.В., Рубцов, В.В., & Марголис, А.А. Школа как экосистема развивающихся детско-взрослых сообществ: деятельностный подход к проектированию школы будущего. Культурно-историческая психология. 2020. Том 16. № 1. С. 57–67. doi:10.17759/chp.2020160106

Докинз Р. Бог как иллюзия. М.: КоЛибри, 2008. 560 с

Клеман О. Отблески света: Православное богословие красоты. М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2004. 100 с.

Косилова, Е.В. Философия возраста. Взаимосвязь экзистенциального и познавательного взросления человека. М.: Ленанд, 2014. 160 с.

Лимонченко В.В. Детство как юродство и юродство как детство. Христіанская мысль. Кіевское Религіозно-философское общество. V. Кіевъ, 2009–2010. С. 121–126.

Лимонченко В.В. Философия искусства как «философия от искусства». Вестник Московского государственного университета культуры и искусств. Научный журнал. Июль-август. № 4 (84). 2018. С. 90–99.

Марков А.В. Рождение сложности. Эволюционная биология сегодня: неожиданные открытия и новые вопросы М.: Corpus. АСТ), 2015. 527 с.

Марков А. Религия: полезная адаптация, побочный продукт эволюции или «вирус мозга»? Историческая психология и социология истории. 2009. № 1. С. 45–56.

Пушкарева, B.C., & Тамарченко Н.Д. Дети и детство в структуре «Братьев Карамазовых» (К вопросу о своеобразии жанра романа у Ф.М. Достоевского). Проблемы жанра в истории русской и зарубежной литературы: Сборник научных трудов. Кемерово: Кемеровский государственный университет, 1976. С. 135–144.

Реати Ф. Э. Бог в XX веке: человек – путь к пониманию Бога. СПб.: Европейский Дом, 2002. 187 с.

Рыскельдиева Л.Т. О грамматике и метафизике смысла. Вопросы философии. 2018. № 7. С. 70–80.

Соловейчик С.Л. Педагогика для всех: Книга для будущих родителей. М.: Детская литература, 1989. 367 с.

Толкование на Святое Евангелие блаженного Феофилакта Болгарского. В двух томах. Т. I. Толкования на Евангелия от Матфея и от Марка. М.: Сибирская Благозвонница, 2010. 154 с.

Фрагменты ранних греческих философов. Часть 1. М.: Наука, 1989. 576 с.

Франк С.Л. Непостижимое. Онтологическое введение в философию религии. Сочинения. М.: Правда, 1990. С. 183–559.

Швець А.І. Репрезентація образу дитини у фільмах жаху: динаміка осмислення // Гілея: науковий вісник. 2019. Вип. 146(2). С. 128–134.

Экземплярский В.И. Христианское юродство и христианская сила. Христіанская мысль. Кіевское Религіозно-философское общество. 2004. № 1. С. 123–146.

Эпштейн М. К философии возраста (Фрактальность жизни и периодическая таблица возрастов). Бюллетень сибирской медицины. 2006. № 5. С. 48–57.

Юнг К.Г. (1997). Божественный ребенок. Сб. – М.: О. АСТ-ЛТД, 1997. 400 с.

Anauate C., & Bork, B. Promoting neurocognitive development in childhood. Lurian Journal. 2020. 1(2). Рр. 11–29. https://doi: 10.15826/Lurian.2020.1.2.2

Bloom P., & Skolnick D. Weisberg. Childhood Origins of Adult Resistance to Science. Science. 2007. № 316. Рр. 996–997. https://doi.org/10.1126/science.1133398

Carnevale Franco A., Collin-Vézina, Delphine,Macdonald, Mary Ellen, Ménard Jean-Frédéric, Talwar Victoria & Van Praagh Shauna. (2020). Childhood Ethics: An ontological advancement for childhood studies. Children & Society. 2020. № 35/1. Рр. 110–124. https://doi.org/10.111/chso.12406

Hannan Sarah. Why Childhood is Bad for Children. Journal of Applied Philosophy. 2018. № 35/S1 Рр. 11–28. https://doi.org/10.1111/japp.12256

Hunter SHaron. Agency and Sovereignty: Georges Bataille’s Anti-Humanist Conception of Child. Journal of Philosophy of Education. 2020. № 54/5. Рр. 1186–1200. https://doi.org/10.1111/1467-9752.12455

Koszeczko Anastazja N. Rodzina w egzystencjalnym paradygmacie Dziennika Pisarza Fiodora M. Dostojewskiego. Wychowanie w Rodzinie. 2013. № 7. Рр. 49–58.

Lowe Rosemarie J. Children Deconstructing Childhood. Children & Society. 2010. № 26/4. Рр. 269–279. https://doi.org/10.1111/j.1099-0860.2010.00344.x

Qamar Azher Hameed. What is a Child? Exploring Conceptualization of Pakistani Adolescents About Children. Journal of childhood studies. 2021. № 46/2. Рр. 34–50. https://doi.org/10.18357/jcs462202119756.

Rubtsov V.V. Two Approaches to the Problem of Development in the Context of Social Interactions: L.S. Vygotsky vs J. Piaget. Кul'turno-istoricheskaya psikhologiya – Cultural-Historical Psychology. 2020. № 16/3. Рр. 5–14. https://doi.org/10.17759/chp.2020160302

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-11-29