ФЕНОМЕН ОСОБИСТОСТІ СУЧАСНОГО ВІЙСЬКОВОГО КЕРІВНИКА ЯК ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКОЇ РЕФЛЕКСІЇ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4700.44.13Ключові слова:
феномен особистості сучасного військового керівника, професіоналізм військового керівника, формування особистості, габітус.Анотація
Метою статті є визначення сутності феномену особистості сучасного військового керівника у вимірах соціально-філософської рефлексії. Методологічними засадами дослідження стали на комплементарних засадах потенціал екзистенціально-педагогічної антропології, діалектичний, феноменологічний, герменевтичний підходи, а також методологія структурно-функціонального і системно-теоретичного аналізу. Теоретико-методологічною основою дослідження є комплекс філософських, загальнонаукових і спеціальних методів, що забезпечує міждисциплінарний аналіз теоретичних рефлексій та практик виявлення феномену особистості сучасного військового керівника. Наукова новизна полягає у виявленні сутності феномену особистості сучасного військового керівника, розкритті людинотворчого потенціалу етики служіння в поєднанні з етикою відповідальності, які задають фактичній реальності формування особистості військового керівника контрфактичний імператив благоговіння перед життям. Висновки. За допомогою концепції габітусу (П. Бурдьє), для роз’яснення діючих механізмів здійснення тих або інших військових практик з’ясовано феномен особистості сучасного військового керівника. Військовослужбовці відрізняються від інших соціально-професійних груп суспільства особливістю інтересів у соціальній та інших сферах суспільної життєдіяльності, опосередкованих специфікою військово-професійної діяльності, яка полягає у використанні засобів збройного насильства. Габітус сучасного військового керівника це система стійких принципів поведінки, готовності та здатності виконувати завдання щодо надійного захисту Батьківщини від загроз у мирний час та за умов збройного конфлікту, підтримувати постійну бойову готовність, дисциплінованість, якісно володіти новітніми системами озброєння та технікою, нести особисту відповідальність за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів, Військової присяги, функціональних і службових обов'язків, наказів вищестоящих командирів і начальників, усвідомлювати суспільне призначення військової діяльності, її роль у збереженні миру на планеті, сумлінне виконання службо- вих обов’язків.
Посилання
Тихончук А. О. (2000). Психологічні умови ефективної управлінської діяльності керівників військових колективів: Автореф. дис. канд. психол. наук: 20.02.02. Національна академія прикордонних військ України ім. Б. Хмельницького. Хмельницький, 2000. 20 с. укp. Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua
Ягупов В. В. (2008). Суб’єктно-діяльнісний підхід як ефективна методологічна основа формування готовності військового керівника до управлінської діяльності. Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. 2008. Вип. 17(21). C. 153–160.
Кротюк В.А., Петрова Л.О. (2018). Біографічний підхід до особливостей формування особистості сучасного військового керівника. Вісник ХНПУ імені ГС Сковороди «Філософія». 2018. 2(46). С. 107–116.
Мацевко Т. М. (2007). Психологічні особливості розвитку управлінської компетентності офіцерів оперативно-тактичного рівня. Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил: Соціальна філософія, психологія. 2007. Вип. 2(28). С. 187–194.
Панфілов О. Ю., Петрова Л. О. (2018). Військова освіта – головна стратегія формування особистості сучасного військового керівника. Вісник Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого. Сер. Філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2018. № 3(38). С. 67–79.
Гончаренко О. Л. (2008). Конкретно-історична модифікація процесу формування особистості військового професіонала в контексті соціально- філософського аналізу. Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія. 2008. Вип. 1(30). С. 175–183.
Кривоконь О.Г. (2007). Чинники соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства (соціально-філософський аналіз): Автореф. дис. канд. філософ. наук: 09.00.03. Харківський військовий університет. Харків, 2007. 22 с.
Бойко О.В. Формування готовності до управлінської діяльності у майбутніх магістрів військово-соціального управління: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04. Інститут педагогіки і психології проф. освіти АПН України. К., 2005. 20 с. укp. Режим доступу: http://www.disser.com. ua/contents/40514.html
Чурмантаєв П. С. (2013). Світоглядно-методологічні засади гуманітарної підготовки фахівців для діяльності у екстремальних соціальних ситуаціях: Автореф. дис. канд. філософ. наук : 09.00.10; Харк. Нац. пед. універ. ім. Г.С. Сковороди. Х., 2013. 21 с. укp.
Хайдеггер М. Онтология (герменевтика фактичности); (феноменологический путь герменевтики фактичности); [пер. с нем И.Инишева]; Докса. 2009. Ч. 2. Вып. 14. С. 342–359.
Сартр Ж., Ницше Ф., Фрейд З., Фромм Э.,Камю А. (1990). Экзистенциализм – это гуманизм, [Пер. c фр.] Сумерки богов. М. : Политиздат. 1990. С. 319–344.
Калагін Ю. А. (2013). Початок військової кар’єри в Україні. Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. Серія: Соціологія. 2013. № 5(97). С. 103–105.
Бурдье П. (2001). Практический смысл; [пер. с фр. общ. ред., пер. и послесл. Н. А. Шматко]; СПб : Алетейя; М : Ин-т эксперим. социологии, 2001. 562 с.
Петрова Л.О. (2011). Розуміння сутності професіоналізму військового керівника в контексті загальнокультурної підготовки. Вісник Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого. Сер. Філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2011. № 8. С. 60–69.
