КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА ЄДНІСТЬ УКРАЇНИ З ЄВРОПОЮ: ФЕНОМЕН ОСВІТНІХ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ СПІЛЬНОТ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVI – XVII СТ.

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24919/2522-4700.spec.9

Ключові слова:

культурно-історична єдність, культурно- національне відродження, спільнота, культурно-освітнє об’єднання, інтелектуальне товариство.

Анотація

Анотація. Метою статті є аналіз культурно-історичних передумов формування загальноєвропейського простору буття в Україні другої половини XVI – XVII ст., у час першого культурно-національного відродження. Коло дослідницьких завдань окреслюється потребою з’ясування ролі об’єднань, товариств, духовних спільнот української еліти в утвердженні культурно-історичної єдності з Європою, у поширенні європейської за змістом (у поєднанні з православно- слов’янською) системи цінностей. Методологічними засадами дослідження є пізнавальні принципи та методи, на основі яких вивчається феномен освітніх, інтелектуальних спільнот і товариств, а також особливості їхньої духовної діяльності в другій половині XVI – XVII ст., з’ясовується їхня роль в утвердженні європейських вимірів життя в Україні. Йдеться передусім про принцип єдності теоретичного та історичного, а також про евристичні можливості діяльнісного, комунікативного, культурно-антропологічного підходів. Важливим для виконання основних завдань дослідження є використання історичної реконструкції соціокультурної реальності. Наукова новизна дослідження полягає у висновку про інтегрованість української культури в загальноєвропейський процес. Встановлено, що суттєвою передумовою формування єдиного історичного європейського простору в другій половині XVI – XVII ст. була діяльність українських інтелектуалів та духовної еліти, спрямована на поширення освіченості й знань. Враховано, що культурні форми життя європейського походження наповнювались національним змістом. Висновки. Обґрунтовано, що факт існування та діяльність культурно-освітніх об’єднань, зібрань, товариств у другій половині XVI – XVII ст. є прикладом входження української спільноти до загальнослов’янського і загальноєвропейського простору. Це стало свідченням початку євроінтеграційних процесів в історії української культури. Сприйняття українською елітою цінностей європейського походження за збереження православно-руських основ життя відкривало перспективу для діалогу європейської та української культурних традицій.

Посилання

Йосипенко С. До витоків української модерності: українська ранньомодерна духовна культура в європейському контексті. Київ : Український центр духовної культури, 2008. 392 с.

Кашуба М. Дилема віри й розуму в українській культурі першого національного відродження. Наукові записки НУ «Острозька академія». Серія «Філософія». 2008. № 4. С. 46–54.

Литвинов В. Ренесансний гуманізм в Україні. Ідеї гуманізму та Відродження в українській філософії XVI – початку XVII ст. Київ : Вид С. Павличко «Основи», 2000. 472 с.

Нічик В., Литвинов В., Стратій Я. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні. Київ : Наукова думка, 1991. 382 с.

Нічик В. Петро Могила в духовній історії України. Київ : Український центр духовної культури, 1997. 328 с.

Попович М. Нарис історії української культури. Київ : АрТек, 2001. 727 с.

Стратій Я. Українська філософія на зламі епох. Sententiae. 2018. № 1. С. 183–218.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-11-21