ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4700.45.5Ключові слова:
сталий розвиток, соціальна філософія, цінності, постмодернізм, парадигма, цивілізаціяАнотація
Метою статті є визначення специфіки соціально-філософського розгляду концепції сталого розвитку. Методи дослідження. Основу методології складають соціально-антропологічні методи, соціальний конструктивізм, синергетика. В основі дослідження знаходяться принципи соціальної визначеності людини як родової істоти та детермінації процесу соціального конструювання аксіосферою соціуму. Застосовуються методи компаративістського аналізу стосовно ідей та концептів, а також загальнонаукові методи аналізу та синтезу у процесі виокремлення соціально-філософської складової проблемного поля досліджень концепції сталого розвитку. Наукова новизна. Соціально-філософське розуміння сутності сталого розвитку дає обґрунтування процесу його реалізації у вигляді нової соціальної організації через радикальні зміни системи цінностей і утвердження духовності. Сталий розвиток постає як радикальна трансформація суспільних відносин на основі формування нової системи цінностей. У межах концепту сталого людського розвитку утверджується роль людини в якості суб’єкта соціальних трансформацій та його основного бенефіціанта, що забезпечує адекватні методологічно-світоглядні засади визначення сутності, цілей, особливостей сталого розвитку у цілому як системостворюючого чинника будь-якого соціального розвитку постіндустріального зразка. У межах філософського знання суспільство сталого розвитку має вигляд науково обґрунтованої парадигми майбутнього, саме ж це знання забезпечує даній парадигмі роль базису становлення на нових ціннісних засадах цивілізації. Майбутнє стосується не лише часу, а й насамперед ціннісно-змістовного виміру соціального розвитку, який лежить в основі нових форм соціального устрою. Висновки. У центрі соціально-філософського аналізу знаходяться соціальні механізми забезпечення коеволюції як співмірного та взаємоузгодженого розвитку людини та природи, а також соціальні механізми поєднання ресурсозберігаючого економічного розвитку та задоволення все зростаючих потреб людства. В основі сталого розвитку знаходяться розвиток соціокультурної сфери, еволюція цінностей у напрямі формування духовно зрілих людини та суспільства, йдеться про перехід від «суспільства споживацтва» до епохи «ноосферної цивілізації».
Посилання
Акопян В. Концептуальні ідеї сталого людського розвитку. Вісник Інституту розвитку дитини. 2011. № 15. С.-5-12.
Бебик В., Куйбіда В., Мякушко Н. Сталий розвиток і соціальна глобалістика. Київ : Талком, 2022. 255 с.
Горлинський В.В. Філософія безпеки і сталого людського розвитку: ціннісний вимір : монографія. К. : ПАРАПАН, 2011. 377 с.
Дзьоба О. Г., Кінаш І. П., Ставнича Н. І. Соціальна безпека в умовах реалізації стратегії сталого розвитку України: монографія. Івано-Франківськ : ІФНТУНГ, 2022. 183 с.
Іващенко Т. Ю. Сталий людський розвиток: концептуальний підхід. Ринок праці та зайнятість населення. 2011. № 3. С. 34-38.
Олексенко Р.І. Філософія сталого розвитку в епоху глобалізації. Гілея: науковий вісник. 2015. № 100. С. 175-179.
Рижак Л. Філософія сталого розвитку людства. Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2011. 516 с.
Соціальний потенціал сталого розвитку: інноваційні механізми формування та використання : монографія / (О. І. Амоша та ін. ; наук. ред. О. Ф. Новікова). Донецьк : Ін-т економіки пром-сті НАНУ, 2014. 477 с.
Удовиченко В.П., Гаращук О. В., Куценко В. І. Соціальна складова формування сталої інноваційної економіки та технологічного суспільства : монографія. Київ ; Чернігів : Десна, 2021. 302 с.
Bratanich B. etc. Conceptual principles of education for sustainable development. European Center of Sustainable Development, ICSD 2020, Rome, Italy. 2020. (Doi: 10.14207/ ejsd.2020.v9n2p99). Р. 99-114