ТРАГІЗМ ПОЛІТИКИ ЯК ОСОБЛИВОГО ОБРАЗУ ДІЇ: ПЕРЕЧИТУЮЧИ РАНС’ЄРА

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24919/2522-4700.45.7

Ключові слова:

політика, філософія, La mésentente-незгода, Le partage du sensible, діссенсус

Анотація

Мета роботи. Ставиться завдання виявити у естетичних візіях Ранс’єра домінантну мотивацію звільнення світу від наявної на певний момент форми упорядкування суспільного буття, проте очевидно, що всупереч ствердженню повернення політики, те, як Ранс’єр трактує її, говорить про інше – власне політичні звичні засоби безпорадні, що назване «трагізмом», але при цьому установка на зміну зберігається і реалізується по-іншому. Методологія. У статті застосований метод поглибленого рефлексивного читання, що передбачає таку критико-аналітичну експлікацію, яка стосується не стільки самого твору, скільки тих рис антропологічної ситуації, свідченням яких постає тематика теоретичного дослідження. Значущим є і метод діалектико-логічного аналізу – робота з поняттями, які припускають витончене розрізнення і взаємне перетворення. Наукова новизна. Всупереч тезам про «кінець філософії» концепція політики Ранс’єра має риси філософського дискурсу: по-перше, сама постановка питання типова для філософії з часів Канта: «як можлива політика»; по-друге, читання його текстів засвідчує наявність такого змісту, який упущений загальновизнаним вживанням, що споріднене саме з пошуками істини, характерними для філософського дискурсу з часів античності. Проведена смислова аналітика понять La mésentente і Le partage du sensible засвідчує: сама морфологічна будова цих концептів вказує на специфічну «позитивну негативність» першого; у другій філософемі наявний зв’язок з діалогічною філософією і філософією Маркса, синтезуючою Геґеля і Фейєрбаха. Лексема partage орієнтує на таке мислення, яке відповідає ідентичності через порушену тотожність, тобто єдність самості (або цілісність суспільства) включає у себе інаковість, а не виключає її. Амбівалентність лексеми sensible постає засобом, завдяки якому політика осмислюється не як феномен державно-владних структур, як базова засада людського буття по конституюванню спільної справи. La mésentente і Le partage du sensible синтезовані як Dissensus. Висновки. Певною мірою, апологія політики у Ранс’єра може прочитуватись як апологія філософії.

Посилання

Видайчук Т.Л. Лексеми смисл і сенс у мовній практиці українців. Studia Philologica. Збірник наукових праць. Випуск 9. 2017. С. 115-119.

Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. М.: Мысль, 1979. 624 с.

Жеребкина И.А. (Не)согласие политического и эстетического в философии Жака Рансьера. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 2020 Випуск 61. С. 33–44. DOI: 10.26565/2306-6687-2020-61-04

Ещё десять-пятнадцать лет и крупные города оторвутся от культурных якорей и шаблонов «советчины». Три вопроса к идеологу «станиславского феномена» Владимиру Ешкилеву. 05.08.2020. URL: https://huxley.media/eshhjo-desjat-pjatnadcat-let-i-krupnye-goroda-otorvutsja-ot-kulturnyh-jakorej-i-shablonov-sovetchiny-tri-voprosa-k-ideologustanislavskogo-fenomena-vladimiru-eshkilevu/

Маркс К., Енгельс Ф. Економічно-філософськi рукописи 1844 року.

З ранніх творів. Київ: Видавництво політичної літератури України, 1973. С. 483–597.

Мерло-Понти М. Феноменология восприятия. Спб.: Ювента, Наука, 1999. 604 с.

Рансьер Ж. Эмансипированный зритель. Нижний Новгород: Красная ласточка, 2018. URL: https://topknig.pro/iskusstvo-i-kultura/11747-emansipirovanniy-zritel.html

Рансьер Ж. Большой розговор. С французским философом побеседовал его украинский коллега и переводчик Андрей Репа. Colta, 21.06.2018 URL: https://www.colta.ru/articles/society/18387-zhak-ransierbolshoyrazgovor.

Рансьер Ж. Десять тезисов о политике. На краю политического. М.: Праксис, 2006. С. 193–223.

Рансьер Ж. Несогласие: Политика и философия. СПб.: Machina, 2013. 192 с.

Рансьер Ж. Неудовлетворенность эстетикой. Разделяя чувственное. СПб.: Изд-во ЕУСПБ, 2007 а. С. 47–154.

Рансьер Ж. Разделяя чувственное. Разделяя чувственное. СПб.: Изд-во ЕУСПБ, 2007 б. С. 9–46.

Стецько Д. Концептуальний смисл (значення) та екзистенційний смисл (сенс) як аспекти культуротворення. Збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. 2012. Вип. 1. С. 71–77.

Aesthetic Reason and Imaginative Freedom: Friedrich Schiller and Philosophy, María del Rosario Acosta López and Jeffrey L. Powell (eds.). SUNY Press, 2018, 217pp.

Bishop Claire. Artificial Hells: Participatory Art and the Politics of Spectatorship London: Verso, 2012. 390 p. DOI: https://doi.org/10.3202/caa.reviews.2013.81

Dalaqua Gustavo H. Aesthetic injustice. Journal of Aesthetics & Culturе. Volume 12, 2020. Issue 1. DOI: https://doi.org/10.1080/20004214.2020.1712183

James Alison. Poetic Form and the Crisis of Community: Revisiting Rancière’s Aesthetics. In Thinking Poetry: Philosophical Approaches to Nineteenth-Century French Poetry, ed. Joseph Acquisto, 167–83. London: Palgrave Macmillan, 2013.

Niculet Loredana. Sensus communis aestheticus and the project of emancipation: The Utopian frame of the avant-gardes. Eidos: Revista de Filosofía de la Universidad Del Norte, 2011, 14:192-211.

Perica Ivana. The Archipolitics of Jacques Rancière. Krisis, 2019, Issue 1. URL: https://archive.krisis.eu/the-archipolitics-of-jacques-ranciere/

Räber Michael. Democratic freedom as an aesthetic achievement: Peirce, Schiller and Cavell on aesthetic experience, play and democratic freedom.

Philosophy and Social Criticism: Epub ahead of print. 2022. Vol. 0(0). Рр. 1–24 DOI: https://doi.org/10.1177/01914537211066864

Thinking Poetry: Philosophical Approaches to Nineteenth-Century French Poetry, ed. Joseph Acquisto. Palgrave Macmillan; 2013. 232 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-01-10