ОСОБЛИВОСТІ ПРОФІЛЮВАННЯ ФІЛОСОФІЇ В ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ ЇЇ ДЛЯ НЕФІЛОСОФСЬКИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4700.46.13Ключові слова:
профілювання, філософське мислення, філософія, викладання, самоідентифікація, заклад вищої освітиАнотація
У статті проаналізовано особливості профілювання філософії в процесі викладання її для нефілософських спеціальностей. Метою статті є аналіз особливостей профілювання філософії в процесі викладання її для нефілософських спеціальностей. Методологія. На основі аналізу науково-педагогічних джерел, визначено, що «профілювання» розглядається як збір та аналіз інформації у процесі викладання філософії, як навчальної дисципліни, що включає в себе, з однієї сторони, видову профілізацію відповідного вищого освітнього закладу, його конкретного інституту чи факультету, пов'язану з застосуванням навчального матеріалу конкретної наукової дисципліни, з іншої – галузеву профілізацію, яка передбачає застосування матеріалу навчальної дисципліни відповідної галузі, в якій будуть реалізовувати свою діяльність майбутні фахівці. Наукова новизна. З’ясовано, що саме філософія сприяє формуванню всебічно розвинутої особистості. Тісний зв’язок із профілем вищого освітнього закладу в процесі викладання філософії дає змогу активізувати вивчення курсу майбутніми фахівцями. Демонструючи зв’язок викладання курсу філософії з профілем вищого освітнього закладу, науково-педагогічний працівник активізує мотиваційну сферу суб’єктів навчання та додає усвідомленість в його процес навчання. Визначено, що змістовне наповнення дисципліни філософії не залежить від профілю вищого освітнього закладу, але його врахування здійснює вплив на навчальну діяльність, через постійний пошук, відповідно до спеціалізації відповідних методів, способів надання філософського матеріалу, де важливу роль відводиться викладачу філософії, який має зацікавити кожного студента у вивченні даного курсу. Висновки. Вважаємо, що необхідно додати у зміст навчальної дисципліни інформацію з профілюючих наук, з метою продемонструвати, як закони діалектики чи певні філософські категорії та поняття працюють в цих науках і допомагають їм в наукових дослідженнях. Основна ідея полягає в тому, щоб викладач володів такими знаннями, уміннями та навиками з метою показати взаємозв’язок філософської проблематики із професійною спрямованістю.
Посилання
Гладуш В. А., Лисенко Г.І. Педагогіка вищої школи: теорія, практика, історія. Навчальний посібник. Дніпропетровськ, 2014. 416 с.
Дияк В.В., Тушко К.Ю. Особливості методики викладання філософії (прикладний та теоретичний аспекти). Молодий вчений. 2018. № 8(1). С. 123–127.
Кiпень В., Коржов Г. Викладачi вузiв: соцiологiчний портрет. Донецьк : АСТРО, 2001. 215 с.
Козлова Г.М. Методика викладання у вищій школі: навчальний посібник . Одеса: ОНЕУ, ротапринт, 2014. 200 с.
Онищук О. До проблеми ефективності викладання філософії. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2009. №636: Філософські науки. С. 139–141.
Педагогіка вищої школи : хрестоматія / упоряд.: В. А. Бугров, А. А. Марушкевич, Є. С. Спіцин. Київ : Київський університет, 2016. 544 с.
Андрущенко В., Горбунова Л., Зязюн Л. Філософські засади трансформації вищої освіти в Україні на початку ХХІ століття : монографія. Київ: Педагогічна думка, 2007. 350 с.
Holmes, N. G., Wieman, C. E. and Bonn, D. A. (2015) ‘Teaching critical thinking.’, Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. National Academy of Sciences, 112(36), pp. 11199–204. doi: 10.1073/pnas.1505329112.
