ПРИСМЕРК «НЕОПАТРИСТИКИ» ТА ПРОЄКТ «ПОСТНЕОПАТРИСТИКИ»

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24919/2522-4700.47.5

Ключові слова:

православна теологія, неопатристика, постнеопатристика, православна євхаристійна теологія спілкування

Анотація

Метою статті є дослідження еволюції сучасної православної теології від неопатристики до постнеопатристики. Ознакою останньої є перехід православної теології початку ХХІ ст. до поліметодологічності, яка долає консерватизм та ізоляціонізм неопатристичної теології ХХ століття. Методологічними засадами дослідження стали поєднанням чотирьох тенденцій неопатристики: неохалкідонізму, неопаламізму, неопатристичного екзистенціалізму та модерної літургійної теології. У межах постнепатристики, в свою чергу, формується поліметодологічний плюралізм, в якому кожна з існуючих богословських мов претендує на тлумачення єдиного віровчення. Наукова новизна. Початок ХХІ ст. позначився появою сучасної православної постнеопатристичної теології, представники якої потребують свого вивчення. Мало досліджена сучасна богословська думка долає консерватизм та ізоляціонізм неопатристичної теології ХХ століття. Її найяскравіші представники, зокрема і в Українських реаліях, демонструють екуменічну відкритість до інших традицій, творчо користуються передовими напрацюваннями західних теологів і філософів. Висновки. У статті досліджено еволюцію сучасної православної теології від неопатристики до постнеопатристики. Було з’ясовано, що значна кількість сучасних православних теологів (Д. Гарт, К. Говорун, П. Калаїцидіс, І. Манузакіс, А. Папаніколау, О. Філоненко) відмовляються від засад неопатристичної теології і починають працювати як представники постнеопатристики. Вони демонструють екуменічну відкритість до інших християнських традицій, зближаються з досягненнями сучасних західних теологів. Визначним є й те, що більш творчим стає використання патристичних джерел, теологи виходять за вузькі межі досліджень «апофатичної теологї» чи (нео)паламітського розрізнення між «сутністю» та енергіями та звертаються до інших горизонтів патристичної думки. Крім того, урізноманітненим та глибоким стає залучення сучасними православними теологами здобутків філософії. Відтак, на перетині теологічних і філософських напрямків, проєктів та рухів початку ХХІ ст. постали такі теології, що демонструють особливе творче різноманіття богословських пошуків та відкриттів сучасних мислителів.

Посилання

Гаврилюк П. Православне відродження: нова генерація теологів. Філософська думка–Sententiae: Спецвипуск № 3 (2012). Вінниця: ВДТУ, 2013. С. 67–73.

Грицишин В. Православна думка доби постмодерну: філософсько-релігієзнавчий аналіз.: дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук: 09.00.11. К., 2017. 180 с.

Христокін Г.В. Методологія православної теології в її парадигмальних трансформаціях: Монографія. Ірпінь: УДФСУ, 2021. 404 с.

Христокін Г. В. Парадигмальна еволюція сучасної православної теології як неопатристики та постнеопатристики: методологічний аспект. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки. Вип. 2, 2020. С. 59–70.

Христокін Г.В. Релігієзнавчий аналіз вчень про богопізнання в сучасній православній теології. Дисер. на здоб. наук. ступ. к.філос.н., спец. 09.00.11. Київ: Інститут філософії НАНУ, 2010. 234 с.

Чорноморець Ю. П. Православна теологія на шляху до нової парадигми. Філософська думка–Sententiae: Спецвипуск № 3 (2012) Християнська теологія і сучасна філософія. Вінниця: ВДТУ, 2013. С. 74–88.

Hart D.B. Theological Territories: A David Bentley Hart Digest. University of Notre Dame Press, 2020. 414 p.

Kalaitzidis P. From the ‘Return to the Fathers’ to the Need for a Modern Orthodox Theology. St Vladimir’s Theological Quarterly, 54 (2010). p. 5–36.

Schmemann A. “Russian Theology: 1920–1972. An Introductory Survey, SVTQ 16, 1972. Pp. 172–194.

Schmemann A. The Journals of Father Alexander Schmemann, 1973-1983. St Vladimirs Seminary Press, 2000. 353 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-12-21