СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ПОНЯТТЯМИ РОЗУМІННЯ, ІНТЕРПРЕТАЦІЯ, ПОЯСНЕННЯ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24919/2522-4700.47.8

Ключові слова:

розуміння, інтерпретація, пояснення, символ, гуманітарні, природничі

Анотація

Мета роботи – вивчення взаємозв’язку між науковим і гуманітарним знанням, а також дослідження суперечностей, які можуть виникнути при застосуванні наукового методу в гуманітарних науках. Методологією постає феноменологічна традиція та герменевтика як методи гуманітарних досліджень, що уможливлюють аналіз феноменів людського буття за допомогою наукового дискурсу. Основна увага спрямована на концепції феноменологічної герменевтики, що ґрунтуються на ідеях таких мислителів, як Поль Рікер і Мартін Гайдеґґер. Наукова новизна. Науковий і гуманітарний підхід – це дві основні методології, які лежать в основі розуміння світу. Розкриття відмінностей і схожостей між ними дає змогу краще зрозуміти природу знання та сприяє подальшому розвитку обох зазначених підходів. Тобто це дослідження має значущість для подальшого розвитку науки та гуманітарних дисциплін, а також для глибшого розуміння того, як людина сприймає й інтерпретує навколишній світ. Стверджується, що антропологія може виступити початковою точкою для розуміння того, як ці два протилежні підходи встановлюють межі власних досліджень. Дилема методів приводить до наступної ситуації: схиляючись до природничого методу, ми отримуємо Світ без людини, натомість гіпертрофуючи гуманітарний підхід, отримуємо людину без світу. Хоча цей парадокс є доволі суперечливим, у деяких моментах він дуже точно передає специфіку двох протиборчих сторін. Висновки. Шляхом аналізу категорій «розуміння», «пояснення», «інтерпретація», «символ» було з’ясовано, що науковий підхід, орієнтований на об’єктивність та емпіричні дані, виявляється не завжди ефективним у гуманітарних науках. Гуманітарний метод, зосереджений на розумінні культурних, історичних і моральних аспектів, дає можливість розкрити унікальні аспекти людського досвіду, тож гуманітарний підхід, на відміну від наукового, дає можливість не «уречевлювати», а «олюднювати», одухотворювати природу.

Посилання

Гадамер Ґ. Ґ. Істина і метод. Герменевтика І : Основи філософської герменевтики / Пер. З нім. О. Мокровольський. К.: Юніверс, 2000. Т. І. 464 с.

Гайдеґґер М. Гельдерлін та сутність поезії. Возняк Т. Тексти та переклади. Харків: Фоліо, 1998. URL: https://www.ji.lviv.ua/ji-library/Vozniak/text-i-perekl/kn3-heid3.htm

Гайдеґґер М. Що таке метафізика. Читанка з філософії: У 6 книгах. Кн. 6: Зарубіжна філософія ХХ століття. К.: Довіра, 1993. С. 83–100.

Мамардашвілі М. Філософія – це свідомість вголос. Філософія. Хрестоматія: навчальний посібник / укл. Ткаченко О. А. Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2015. С. 28–31.

Мінаков М. Поняття прафеноменів та культурного досвіду у філософії Е. Кассірера. Мультиверсум: філософський альманах / НАН України, Ін-т філософ. Ім. Г.С. Сковороди. Київ: Український Центр духовної культури, 2006. Вип. 54. С. 111–116.

Рікер П. Історія та істина. К.: КМ Academia: Пульсари, 2001. 393 с.

Рікер П. Що таке текст? Пояснення і розуміння. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / Під ред. М. Зубрицької. 2-е вид., доповнене. Львів: Літопис, 2001. С. 305–323.

Свендсен Л. Фр. Г. Філософія свободи. Львів: видавництво Анетти Антоненко. К.: Ніка-Центр, 2016. 336 с.

Byrne T. Husserl’s Semiotics of Gestures. Studia Phaenomenologica. 2022. № 22. Рр. 33–49. DOI: https://doi.org/10.5840/studphaen2022222

Casey P. J. Lived Experience: Defined and Critiqued. Critical Horizon. 2023. № 25. Рр. 1–16. DOI: https://doi.org/0.1080/14409917.2023.2241058

Gazit Y. Appropriation, Dialogue, and Dispute: Towards a Theory of Philosophical Engagement with the Past. Journal of the Philosophy of History. 2019. № 13 (3). Pp. 403–422. DOI: https://doi.org/10.1163/18722636-12341435

Highlen J. ‘No One Was As Great As Abraham’: Exemplarity and the Failure of Hermeneutical Refiguration in Fear and Trembling. Kierkegaard Studies Yearbook. 2023. №28(1). Рр. 3–27. DOI: https://doi.org/10.1515/kierke-2023-0002

Lambeth M. Heidegger’s Interpretation of Kant: The Violence and the Charity. Cambridge University Press, 2023. 217 р.

Landström K. On hermeneutical openness and wilful hermeneutical ignorance. Labyrinth: An International Journal for Philosophy, Value Theory and Sociocultural Hermeneutics. 2022. № 24 (1). Рр. 113–134. DOI: https://doi.org/10.25180/lj.v24i1.284

Liakos D. The Recovery of the Fundamental Hermeneutic Problem: Application and Normativity. Cynthia R. Nielsen & Greg Lynch (eds.), Gadamer’s Truth and Method: A Polyphonic Commentary. Lanham: Rowman & Littlefield, 2022. Рp. 165–85.

Liakos D. & George T. Hermeneutics in Post-War Continental European Philosophy. Kelly Becker & Iain Thomson (eds.), The Cambridge History of Philosophy, 1945-2015. Cambridge, UK: Cambridge University Press, 2019. Рp. 399–415. DOI: https://doi.org/10.1017/9781316779651.034

Merleau-Ponty M. Phenomenology of perception. (D. A. Landes, Ed.). London and New York: Routledge, 2012. Pp. Lxxxv + 606. DOI: https://doi.org/10.2307/2217780

Spencer L. J. Hermeneutical Injustice and Unworlding in Psychopathology. Philosophical Psychology. 2023. № 1 (7). Pp. 1300–1325. DOI: https://doi.org/10.1080/09515089.2023.2166821

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-12-21