ОСОБИСТІСНО-ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ МЕЖІ АКУЛЬТУРАЦІЇ ЯК ЧИННИКА СОЦІАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ

Анотація

Метою даного дослідження є окреслення меж та з’ясування сутності процесу акультурації, тобто ознайом-лення певної людини, що належить до однієї культури, з прин-ципами, зразками, патернами іншої культури, а також з’ясування принципової можливості органічного входження в цю іншу куль-туру. Ця проблема є достатньо актуальною в наш час, оскільки у подібну ситуацію потрапляють багато людей в умовах гло-балізації, активної міграції, туристичних поїздок, мультикуль-турності та кроскультурних взаємодій, знайомства з перекла-деною іноземною літературою, тощо. Методологія роботи по-в’язана з методами історичним, порівняльним (компаративіст-ським), соціологічного спостереження, логіко-дискурсивним. Нау-кова новизна пов’язана з дослідженням акультурації як склад-ного багатовекторного процесу. Означений процес не зводиться до простого запозичення певних норм та патернів поведінки, а передбачає також ціннісних відбір нових культурних норм, психологічний аспект їхнього сприйняття або несприйняття, психологічний стан особи та її психічне здоров՚я в процесі ін-культурації, можливість для однієї людини тримати в полі зору не дві культури (свою і нову для себе), а бути інкультурованим у декілька культур одночасно. При цьому виникає проблема само-ідентифікації особи, що пройшла процес акультурації і достат-ньо вільно почувається в межах кількох культур. Висновки. Акультурація може бути пасивно-примусовим процесом, але часто це процес, який пов՚язаний з самостійним вибором особи, і в його межах людині залишається поле внутрішньої свободи, яке може розширюватися аж до маргіналізації. Навіть якщо зовнішні обставини спонукають людину до зовнішньоповедінко-вої акультурації та виконання певних норм і вимог іншої куль-тури, її внутрішній духовний стан може зберігатися як необ-хідний для неї та домінувати у її внутрішньому світі.