ЕЙДЕТИЧНЕ СПОГЛЯДАННЯ ЯК ОСВОЄННЯ КУЛЬТУРИ

Автор(и)

  • Сергій ВОЗНЯК Волинський національний університет імені Лесі Українки

DOI:

https://doi.org/10.24919/2522-4700.41.4

Ключові слова:

діяльність, культурна реальність, мета- фізика, ейдетичне споглядання, гуманітарне світовідношення, культурна свідомість

Анотація

Мета роботи. У статті проведено філософський аналіз поняття «культурна реальність» у контексті загальної онтології людського буття. Розглянуто таке відношення культурної реальності до суб’єкта, як ейдетичне споглядан- ня. Проаналізовано сутність ейдетичного споглядання як фун- даментального гуманітарного світовідношення, яке постає механізмом взаємозв’язку суб’єкта зі світом культурної реальності, способом рефлексії культурної свідомості й вищим сенсом виявлення загальнородової сутності культур- ного Універсуму. Методологія. Засобами реалізації поставленої мети є активація діалектичного поняття «форма» та залу- чення концепту «діяльність», саме через який можна адек- ватно розкрити діалектичний принцип всезагального зв’язку. Одним із центральних у цьому зв’язку є питання про природу культурного буття. Як існує культура, де саме міститься вся багатоманітна скарбниця її форм, проявів, укарбовані в ній почуття, думки, образи, переживання? Питання онтології культурних форм неминуче виводять на метафізичну проблема- тику, що позначає проблематику трансцендентного, позачасо- вого й позапросторового буття. Наукова новизна. Адекватне розуміння культурної реальності як такої уможливлює розуміння способу самого існування культури як буттєвісного феномена, тим самим орієнтуючи мислення на розуміння способів взаємодії суб’єкта з культурним довкіллям, зокрема, через поняття ейдетичного споглядання. Висновки. Споглядання – не лише щабель руху пізнання, не лише етап в історичному становленні суспільної людини, не функціональний засіб оволодіння змістом світу. Ейдетичне споглядання самоцінне й самоцільне. У такій якості максимальною мірою воно розкривається в естетичному спогляданні й переживанні, яке постає абсолютною формою, адекватною людській сутності.

Посилання

Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. Москва, 1979.

Ильенков Э.В. Идеальное. Философская энциклопедия : в 5 т. Москва : Сов. энциклоп., 1962. Т. 2.

Кримський С.Б. Панорамне бачення всесвітньої історії (1996). Павленко Ю. Історія світової цивілізації. Соціокультурний розвиток людства. Київ : Либідь, 1996.

Лосев А.Ф. Музыка как предмет логики. Из ранних произведений. Москва : Правда, 1990. С. 195–392.

Лосев А.Ф. История античной эстетики : Софисты. Сократ. Платон. Москва : Искусство, 1969.

Михайлов Ф.Т. Культурология как основание общего человековедения. Избранное. Москва : Индрик, 2001. С. 257–390.

Франк С.Л. (1997). Реальность и человек: метафизика человеческого бытия. Реальность и человек. Москва : Республика, 1997.

Франк С.Л. Реальность и человек: Метафизика человеческого бытия. Москва : АСТ : АСТ МОСКВА : ХРАНИТЕЛЬ, 2007. С. 208–431.

Хайдеггер М. Преодоление метафизики. Время и бытие: Статьи и выступления. Москва : Республика, 1993. С. 177–191.

Ясперс К. Духовная ситуация времени. Смысл и назначение истории. Москва : Политиздат, 1991. С. 288–419.

Kaplan D., Manners R. A. Culture Theory. New York, 1972.

White L. The Science of Culture. New York, 1949.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-03-01