PERSONALITY PHENOMENON OF MODERN MILITARY LEADER AS SUBJECT OF SOCIOPHILOSOPHICAL REFLECTION
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4700.44.13Keywords:
the personality phenomenon of modern military leader, professionalism of military leader, personality forming, habitus.Abstract
The purpose of the article is definition of the essence of personality phenomenon of modern military leader as subject of socio-philosophical reflection. Methodological principles of the study are potential of existential-pedagogical anthropology, dialectical, phenomenological, hermeneutical approaches, and also methodology of structural-functional and system-theoretical analysis. Theoretical and methodological basis of the study is complex of philosophical, general scientific and special methods which provides interdisciplinary analysis of theoretical reflections and practices of detection of personality phenomenon of modern military leader. Scientific novelty. Definition of essence of personality phenomenon of modern military leader, disclosure of human creative potential of service ethic in combination with ethics of responsibility which give to the actual reality counterfactual imperative of reverence for life in the process of forming personality of military leader. Conclusions. With the help of habitus concept (P. Burd’e) for explanation of operating mechanisms of realization of certain military practices the personality phenomenon of modern military leader was defined. Military personnel are different from other socio-professional groups of the society with peculiarity of interests in social and other spheres of public work, mediated by specificity of military professional activity, which is to use means of gun violence. Habitus of the modern military leader is a system of persistent principles of behavior, readiness and capability to carry out tasks concerning reliable protection of Motherland from the threats in peaceful time and in armed conflict, maintain constant combat readiness, discipline, master the latest weapons systems and equipment, take personal responsibility for conscious fulfillment of the requirements of the constitution, military statutes, Military oath, functional and job responsibilities, orders of superior commanders and chiefs , be aware of the social importance of military activity, its role in maintaining world peace, conscientious performance of official duties.
References
Тихончук А. О. (2000). Психологічні умови ефективної управлінської діяльності керівників військових колективів: Автореф. дис. канд. психол. наук: 20.02.02. Національна академія прикордонних військ України ім. Б. Хмельницького. Хмельницький, 2000. 20 с. укp. Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua
Ягупов В. В. (2008). Суб’єктно-діяльнісний підхід як ефективна методологічна основа формування готовності військового керівника до управлінської діяльності. Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. 2008. Вип. 17(21). C. 153–160.
Кротюк В.А., Петрова Л.О. (2018). Біографічний підхід до особливостей формування особистості сучасного військового керівника. Вісник ХНПУ імені ГС Сковороди «Філософія». 2018. 2(46). С. 107–116.
Мацевко Т. М. (2007). Психологічні особливості розвитку управлінської компетентності офіцерів оперативно-тактичного рівня. Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил: Соціальна філософія, психологія. 2007. Вип. 2(28). С. 187–194.
Панфілов О. Ю., Петрова Л. О. (2018). Військова освіта – головна стратегія формування особистості сучасного військового керівника. Вісник Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого. Сер. Філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2018. № 3(38). С. 67–79.
Гончаренко О. Л. (2008). Конкретно-історична модифікація процесу формування особистості військового професіонала в контексті соціально- філософського аналізу. Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія. 2008. Вип. 1(30). С. 175–183.
Кривоконь О.Г. (2007). Чинники соціального формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства (соціально-філософський аналіз): Автореф. дис. канд. філософ. наук: 09.00.03. Харківський військовий університет. Харків, 2007. 22 с.
Бойко О.В. Формування готовності до управлінської діяльності у майбутніх магістрів військово-соціального управління: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04. Інститут педагогіки і психології проф. освіти АПН України. К., 2005. 20 с. укp. Режим доступу: http://www.disser.com. ua/contents/40514.html
Чурмантаєв П. С. (2013). Світоглядно-методологічні засади гуманітарної підготовки фахівців для діяльності у екстремальних соціальних ситуаціях: Автореф. дис. канд. філософ. наук : 09.00.10; Харк. Нац. пед. універ. ім. Г.С. Сковороди. Х., 2013. 21 с. укp.
Хайдеггер М. Онтология (герменевтика фактичности); (феноменологический путь герменевтики фактичности); [пер. с нем И.Инишева]; Докса. 2009. Ч. 2. Вып. 14. С. 342–359.
Сартр Ж., Ницше Ф., Фрейд З., Фромм Э.,Камю А. (1990). Экзистенциализм – это гуманизм, [Пер. c фр.] Сумерки богов. М. : Политиздат. 1990. С. 319–344.
Калагін Ю. А. (2013). Початок військової кар’єри в Україні. Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. Серія: Соціологія. 2013. № 5(97). С. 103–105.
Бурдье П. (2001). Практический смысл; [пер. с фр. общ. ред., пер. и послесл. Н. А. Шматко]; СПб : Алетейя; М : Ин-т эксперим. социологии, 2001. 562 с.
Петрова Л.О. (2011). Розуміння сутності професіоналізму військового керівника в контексті загальнокультурної підготовки. Вісник Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого. Сер. Філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2011. № 8. С. 60–69.
