TRENDS OF SCIENTIFIC RATIONALITY IN A SOCIETY OF LATEST TECHNOLOGIES
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4700.47.11Keywords:
scientific rationality, nonlinearity, newest technologies, man, post-non-classical rationality, systematicity, synergetics, complexityAbstract
The purpose of the article is a philosophical analysis of the main characteristics of the phenomenon of scientific rationality in today’s world, updating the features and potential of post-non-classical rationality and, in particular, human-measuring methodological changes in science itself in conditions of the explosive expansion of the newest technologies to clarify the causes and essence of anthropological challenges. Methodology. A critical-reflective approach has become important when one clarifies the modern discourse of the essence, criteria and definition of rationality. The comparative historical method allows us to identify the features of post-non-classical scientific rationality. The theoretical basis is provided by the research of representatives of the philosophy of science aimed at understanding the essence and role of the modern type of scientific rationality in solving socio-cultural problems in society. Scientific novelty. A feature of the post-non-classical epistemology of rationality is not only the understanding of subject and object as a single self-organizational system, but the analysis of human cognitive activity from the standpoint of constructive realism. Based on modern ideas of synergetics, the author studies connection between the features of modern scientific rationality and the development of newest technologies emphasizing that the technologization of modern life should not conflict with the ontological levels of man: physical, mental, spiritual. Animated rationality is capable of overcoming the pragmatism and naturalism of modern civilization and can help a man find the meaning of his existence and purpose. Conclusions. Changing the boundaries of the “human” in the context of the post-non-classical paradigm of complexity involves focusing on the methodological arsenal of synergetics, transdisciplinarity, metaphysics of totality, etc. Understanding the latest technologies as system-forming phenomena actualizes the potential of nonlinear methodology, thanks to which we can better understand the patterns of complex self-organizing systems.
References
Абдула А. Проблема раціональності та її дослідження в сучасній філософській думці. Актуальні проблеми духовності: зб. наук. праць / за ред. Я.В. Шрамко. Кривий Ріг, 2010. Вип. 11. С. 226–235.
Добронравова І.С. Ідеали і типи наукової раціональності. 1999. URL: http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/dobr-ideal.html (дата звернення: 02.08. 2023).
Добронравова І. С. Сучасна глобальна наукова революція як становлення нелінійної науки та постнекласичного типу наукової раціональності. 2002. URL: http://philsci.univ.kiev.ua/biblio/PhN/4-ch.htm (дата звернення: 23. 09. 2023).
Добронравова І. Дескриптивність нелінійного теоретичного знання та самоорганізація нелінійної науки. Філософія освіти. №1. 2017. С. 30–42.
Додонова В. І. Роль та значення феномену релігійної раціоналізації у формуванні соціальної раціональності. Наука. Релігія. Суспільство. 2011. № 4. С. 80–85.
Зуєв А.В. Екзистенціальний потенціал постнекласичної науки (соціально-філософський аналіз) : Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.03. Київ, 2004. 18 с.
Карівець І. Від редукованого до складнісного: особливості постнекласичного мислення та науки. Наука і цінності людського буття: Монографія. / за ред. В.П. Мельника. Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. C. 64–77.
Лакатош І. Історія науки та її раціональні реконструкції. Психологія і суспільство. 2016. № 3. С. 13–23.
Марчук М. Прагматизм і неопрагматизм у контексті сучасної філософії науки. Науковий вісник Чернівецького університету. Філософія. Київ. 2014. Вип. 726-727. С. 92–97.
Мельник В. Людиновимірність науки та її цивілізаційні виклики. Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії. 2011. Вип. 1. С. 9–22.
Мельник В. Цивілізаційні запити і наукова раціональність. Наука і цінності людського буття: Монографія. / за ред. В.П. Мельника. Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. C. 10–22.
Мельник В. Техніко-науковий активізм у просторі посткласичної раціональності. Вісник Львівського університету: Серія філософсько-політологічні студії. 2021. Випуск 37. С. 9–18.
Рідченко Л. Багатоаспектність нелінійності постнекласичного знання. Світогляд. Філософія. Релігія. 2015. Вип. 8. С. 82–89.
Ратников В. Феномен сложности как предмет философско методологического осмысления (о сложности нанотехнологии). Філософські науки: Збірник наукових праць. Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2009. С. 3–12.
Стьопін В. Наука. Психологія і суспільство. 2015. № 2. С. 28–30.
Теліженко Л., Панкратова В. Трансдисциплінарність як новий тип вироблення наукового знання. Education and science of today: intersectoral issues and development of sciences, 2021. Vol. 3. C. 32–33. doi 10.36074/logos-19.03.2021.v3.08
Agazzi E. From technique to technology: The role of modern science. Journal of the Society for Philosophy and Technology. 1998. Vol. 4, No 2. p. 80–85.
Beyond Therapy: Biotechnology and the Pursuit of Happiness. 2003. URL: https://biotech.law.lsu.edu/research/pbc/reports/beyondtherapy/ (дата звернення: 14.11. 2023).
Holton G. The Advancement of Science, and Its Burdens. New York: Cambridge University Press, 1986. 351 p.
Heilinger Jan-Ch. Anthropologie und Ethik des Enhancements. Berlin: De Gruyter. 2010. 317 p.
Petrushenko V, Chursinova O. Philosophical and Anthropological Dimension of Technoscience. Filosofija. Sociologija. 2019. 30 (3), p. 199–205. DOI: https://doi.org/10.6001/fil-soc.v30i3.4042
