ЕЙДЕТИЧНЕ СПОГЛЯДАННЯ ЯК ОСВОЄННЯ КУЛЬТУРИ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4700.41.4Ключові слова:
діяльність, культурна реальність, метафізика, ейдетичне споглядання, гуманітарне світовідношення, культурна свідомість.Анотація
Анотація. Мета роботи. У статті проведено філософський аналіз поняття «культурна реальність» у контексті загальної онтології людського буття. Розглянуто таке відношення культурної реальності до суб’єкта, як ейдетичне споглядання. Проаналізовано сутність ейдетичного споглядання як фундаментального гуманітарного світовідношення, яке постає механізмом взаємозв’язку суб’єкта зі світом культурної реальності, способом рефлексії культурної свідомості й вищим сенсом виявлення загальнородової сутності культурного Універсуму. Методологія. Засобами реалізації поставленої мети є активація діалектичного поняття «форма» та залучення концепту «діяльність», саме через який можна адекватно розкрити діалектичний принцип всезагального зв’язку. Одним із центральних у цьому зв’язку є питання про природу культурного буття. Як існує культура, де саме міститься вся багатоманітна скарбниця її форм, проявів, укарбовані в ній почуття, думки, образи, переживання? Питання онтології культурних форм неминуче виводять на метафізичну проблематику, що позначає проблематику трансцендентного, позачасового й позапросторового буття. Наукова новизна. Адекватне розуміння культурної реальності як такої уможливлює розуміння способу самого існування культури як буттєвісного феномена, тим самим орієнтуючи мислення на розуміння способів взаємодії суб’єкта з культурним довкіллям, зокрема, через поняття ейдетичного споглядання. Висновки. Споглядання – не лише щабель руху пізнання, не лише етап в історичному становленні суспільної людини, не функціональний засіб оволодіння змістом світу. Ейдетичне споглядання самоцінне й самоцільне. У такій якості максимальною мірою воно розкривається в естетичному спогляданні й переживанні, яке постає абсолютною формою, адекватною людській сутності.
Посилання
1. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. Москва, 1979.
2. Ильенков Э.В. Идеальное. Философская энциклопедия : в 5 т. Москва : Сов. энциклоп., 1962. Т. 2.
3. Кримський С.Б. Панорамне бачення всесвітньої історії (1996). Павленко Ю. Історія світової цивілізації. Соціокультурний розвиток людства. Київ : Либідь, 1996.
4. Лосев А.Ф. Музыка как предмет логики. Из ранних произведений. Москва : Правда, 1990. С. 195–392.
5. Лосев А.Ф. История античной эстетики : Софисты. Сократ. Платон. Москва : Искусство, 1969.
6. Михайлов Ф.Т. Культурология как основание общего человековедения. Избранное. Москва : Индрик, 2001. С. 257–390.
7. Франк С.Л. (1997). Реальность и человек: метафизика человеческого бытия. Реальность и человек. Москва : Республика, 1997.
8. Франк С.Л. Реальность и человек: Метафизика человеческого бытия. Москва : АСТ : АСТ МОСКВА : ХРАНИТЕЛЬ, 2007. С. 208–431.
9. Хайдеггер М. Преодоление метафизики. Время и бытие: Статьи и выступления. Москва : Республика, 1993. С. 177–191.
10. Ясперс К. Духовная ситуация времени. Смысл и назначение истории. Москва : Политиздат, 1991. С. 288–419.
11. Kaplan D., Manners R. A. Culture Theory. New York, 1972.
12. White L. The Science of Culture. New York, 1949.