ДО ПИТАННЯ ПРО СИМВОЛІЗМ У ЗОБРАЖЕННІ КОНЯ НА ІКОНАХ СВ. ДМИТРА СОЛУНСЬКОГО: ВІДРЕФЛЕКТОВАНІ ТА НЕВІДРЕФЛЕКТОВАНІ КОНОТАЦІЇ (КУЛЬТУРНО-МЕНТАЛЬНИХ АСПЕКТ) У СЕМАНТИЧНОМУ ПОЛІ ІКОНИ

Анотація

Анотація. Метою статті є постановка питання про проблему семантики зображення коня в іконографії сюжету «Чудо про царя Калояна» св. Дмитра Солунського. Іконографія як окрема семантична система являє собою особливе джерело у вивченні культурно-ментального спадку минулого (Н. Кондаков, П. Флоренський, Є. Трубецькой, Л. Успенський, Б. Успенський, Е. Панофский та ін.). Методологічні засади. У процесі роботи використані метод порівняльного аналізу, культурно-структурний і семантичний метод дослідження. Зображення розглядалися за трьома параметрами: колір тварини, напрям руху та поворот голови. Аналіз проходить при використанні письмових джерел (життєпису, настанов в іконописі, легенд, казок та ін.) та іконографічних зображень (ХVI–XXI ст.). У сюжетному блоці представлені зображення двох видів вершників: який перемагає та переможеного царя. В останнього не завжди є кінь, експліцитно це підкреслює знаковість коня. Наукова новизна. Образ коня в історичній ретроспективі стає латентною рудиментарною складовою частиною, яка увібрала в себе елемент ментального сприйняття (з огляду на дані народної та релігійної семантики) та ідеалізованого («коня в собі») сюжетного блоку. «Кінь в собі» пройшов шлях від стадії дикості до розвилки одомашнення або вживання в їжу. Згодом став маркером соціального статусу; кінь трансформувався в «декоративне створення» та іманентно спрямований на підсвідому соціально- культурно складену ментальну площину. Висновки. Втрата або поява коня (в ході сюжету) має зв'язок із доленосною ситуацією для її власника (удача, доля, благословення на противагу: невдача, нереалізація, поразка). Відрефлексовані та невідрефлексовані конотації сходяться в семантичній знаковості зображення коня як другорядного, а отже, більш схильного до відображення коливань зовнішнього середовища утвореного образу.