АВТОБІОГРАФІЯ ЯК СПОСІБ СОЦІАЛЬНОГО ПІЗНАННЯ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24919/2522-4700.40.200827

Ключові слова:

автобіографія, життєпис, замість, художній твір, соціальне пізнання, соціальні реалії, істина, правда.

Анотація

Анотація. Мета. У статті ставиться мета наголосити на значущості автобіографії як жанру літератури та як способу осягнення соціальних реалій на прикладі «Автобіографії Наталії Кобринської (Львів, 1893) та передмови до «Галицьких образків» «Дещо про себе самого» Івана Франка (Львів, 1897). Методологія. У статті застосовано метод поглибленого рефлексивного прочитання, що передбачає роботу з художнім словом та нарисом, філософською літературою та літературною критикою, встановлення нюансів перехресних зв’язків фактів, вказаних у біографіях, із фактами реального соціального життя. Теоретичною основою дослідження є таке розуміння соціальної філософії, коли вона постає самосвідомістю думки, екзистенційним пошуком, з’ясуванням шляхів формування індивідуального сприйняття. При цьому маємо на меті не позбуватися об’єктивної залежності від закономірностей розвитку в історико-культурному сенсі. Наукова новизна. Розуміння особливостей автобіографії як рефлексії на власне життя видатних діячів, письменників, зокрема Наталі Кобринської та Івана Франка. що привідкриває завісу правдивих реальних подій тогочасного суспільного життя. Висновки. Осягнення автобіографій представників Галичини межі ХІХ – ХХ століття дає підстави особистості виходити за межі власної приватності екзистенційого перебування в соціумі і бути діяльно оберненою в майбутнє, з альтернативою дивитися у світ, як його сприймав Франко: «Я можу здригатися, можу тихо проклинати долю, що поклала мені на плечі це ярмо, але скинути його не можу, іншої батьківщини шукати не можу, бо став би підлим перед власним сумлінням. І якщо щось полегшує мені нести це ярмо, то це те, що бачу руський народ, який, хоч гноблений, затемнюваний і деморалізований довгі віки, який хоч і сьогодні бідний, недолугий і безпорадний, а все-таки поволі підноситься, відчуває в щораз ширших масах жадобу світла, правди та справедливості і до них шукає шляхів. Отже, варто працювати для цього народу, і ніяка праця не піде на марне» (Франко, с. 31).

Посилання

1. Біленко Т., Янко Ж. Герменевтика в контексті вченого незнання. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. Серія: Філософські науки : № 10 (335). Луцьк : Вид-во СНУ ім. Лесі Українки, 2016. С. 3–9.

2. Деннет Деніел Самість як центр ваги наративу. Антологія сучасної аналітичної філософії, або жук залишає коробку / ред. А.С. Синиця. Львів : Літопис, 2014. С. 280–295.

3. Кобринська Н. Автобіографія. Вибрані твори. Київ : Дніпро, 1980. С. 315–323.

4. Петрушенко В.Л. Філософія і методологія науки. Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2016.

5. Синиця С.А. Деніел Деннет. Біографічні дані. Передумови статті. Самість. Антологія сучасної аналітичної філософії, або жук залишає

коробку Львів : Літопис, 2014. С. 276–279.

6. Франко І. (1981). Дещо про себе самого. Зібрання творів (Т. 1–50; Т. 31). Київ : Наук. Думка, 1981. С. 28–32.

7. Янко Ж. Художній твір як матриця у контексті соціального пізнання: методологічні колізії. Гуманітарно-наукове знання: дисциплінарні матриці. Матеріали Міжнародної наукової конференції 9-10 жовтня 2015 р. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т. URL : http://www.philosophy.chnu.edu.ua/res//philosophy/materialy.pdf.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-04-16

Як цитувати

ЯНКО, Ж. (2025). АВТОБІОГРАФІЯ ЯК СПОСІБ СОЦІАЛЬНОГО ПІЗНАННЯ. Людинознавчі студії: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Філософія», (40), 121–129. https://doi.org/10.24919/2522-4700.40.200827