ФІЛОСОФІЯ І ҐЕНЕРАТИВНІ ШТУЧНОІНТЕЛЕКТНІ МОДЕЛІ: (НЕ)ДОЛАНІ ОБМЕЖЕННЯ ВПЛИВАЛЬНОСТІ

Анотація

Анотація. Розглянуто оптимізування взаємодії антропоодиниці з ґенеративними штучноінтелектними моделями {на прикладі Perplexity.ai, chatGPT, Leonardo.ai} через застосування базових знань з філософії. Мета дослідження: виявити та деталізувати можливості (не)долання обмежень ґенеративних штучноінтелектних моделей за допомогою філософії. Методологію дослідження складають методи, принципи та підходи, які формують співдоповнювальну мережу. Головними якісними методами, застосованими у дослідженні є розмірковувальний {для обґрунтовування співвпливальності філософії і ґенеративних штучноінтелектних моделей}, аналізувальний {для деталізування ситуації {кейсу} застосування ґенШІ моделей для виш-викладання філософії}, синтезувальний {для формування алгоритму взаємодії антропоодиниці та ґенШІ моделі}, феноменологічний {для сутнісного схоплювання принципу роботи ґенеративних штучноінтелектних моделей та варіантів оптимальної антроповзаємодії з ним}, герменевтичний {для розтлумачування–роз’яснювання результатів виґенереного як співпраці антропоодиниці та окремої ґенШІ моделі}, праґматичний {для формування прийнятного промпта, щоб виґенерювати необхідне; для створення умов спільного змінювання антропоодиниці та ґенШІ моделі}, компаративний {для зіставлення отримуваних результатів від застосовності стандартного інфопошуку – через Google.com – та ґенШІ моделей} тощо. Окрім того, у дослідженні були застосовані принципи {цілісності, умовної об’єктивності, причинності, обґрунтованості, ситуативності} та підходи {плюріверсний, міждисциплінарний}. Теоретико-практичні параметри наукової новизни зумовлені структурою пропонованої розвідки {тобто пунктами розгляду теми}, а також двома аспектами: 1) нагальною перспективною необхідністю антропоодиниці паралельного опанування нових інформаційних технологій, оптимізування взаємодії з ними, збереження–й–розвивання власного природного розуму–інтелекту, що через застосовність уможливлюватиме формування запитів {промптів} для ґенеративних штучноінтелектних моделей, які, хоч і працюють за алгоритмовим принципом, проте можуть цільово навчатися через промптоване та виґенерюване як кероване людиною векторування; 2) постулюванням філософії як праксис- орієнтованої навчальної дисципліни {виш-викладання якої може і має бути адаптованим до епохових змін та тенденцій майбутнього}, що спрощуватиме різнорідні взаємодії антропоодиниць {з собі подібними; з штучноінтелектними конструктами}. Висновки: 1) ґенеративні штучноінтелектні моделі одночасно і прорив людства, і головоломка на майбутнє; 2) усім користувальникам ґенШІ моделей бажано первинно мати розвинутий природний інтелект, що спричинюватиме нестандартні запити, «коректні промпти» та адаптування ґенерованого для власних потреб {особистих, навчальних, професійних}; 3) саме філософія сприяє індивідуальному налаштовуванню свого природного інтелекту та його оптимальному застосуванню через запитування–відповідання, критичність мислення, аналізування і синтезування, прогнозування, творчість тощо, які комплексно уможливлюють бачення сутності кожного феномена {речі, явища, процесу} та допомагають антропоодиниці чіткіше визначитися з власною роллю у світі; 4) за умов критичного та цільового застосування ґенеративні штучноінтелектні моделі можуть бути задіяні у виш-викладанні філософії для сприяння індивідуальному інтелектуальному зростанню здобувачів і викладачів, а також для підсилення антропності.