АЕРОКОСМОС ЯК МЕТАФОРА ПОСТГУМАНІЗМУ

Анотація

Анотація. Мета роботи полягає в дослідженні аерокосмосу як метафори постгуманізму та аналізі його значення в контексті трансформації уявлень про людину під впливом технологічного прогресу. Постгуманізм, як філософський напрямок, ставить питання про зміну людської ідентичності в умовах зростаючого впливу технологій, і аерокосмос слугує символом цих змін. Методологія дослідження базується на міждисциплінарному підході, що включає філософський аналіз постгуманістичних концепцій у поєднанні з дослідженням сучасних космічних технологій та наукових відкриттів. Використано також культурологічні та етичні підходи для розгляду аерокосмосу як метафори, що поєднує в собі фізичні та метафізичні аспекти трансформації людства. Наукова новизна роботи полягає в оригінальному осмисленні аерокосмічного простору як філософської метафори, що символізує вихід за межі антропоцентричних поглядів на людину. В першій частині актуалізуються історико-філософські аспекти виникнення терміну «постгуманізм». В другій частині звертається увага на аерокосмічний простір, що виступає втіленням не лише науково-технічних амбіцій людства, але й філософських прагнень до трансформації самої людської сутності та виходу за межі традиційних уявлень про життя на Землі. В третій частині підкреслюється, що у космічному контексті кінець антропоцентризму є не лише філософським викликом, але й практичною необхідністю. Це переосмислення може допомогти нам краще зрозуміти нашу роль у всесвіті і підготуватися до майбутнього, де людина буде лише одним із багатьох суб’єктів у складній мережі життя, технологій і космічних об’єктів. У статті показано, що аерокосмос не лише втілює технологічний прогрес, але й виступає метафорою еволюції людської природи, де космічні досягнення відіграють важливу роль у переосмисленні меж людських можливостей. Висновки підсумовують, що аерокосмос у філософії постгуманізму є багатогранною метафорою, яка відкриває нові перспективи для розуміння змін у людській природі. Освоєння космічного простору, розвиток біоінженерії, штучного інтелекту та кіборгізації символізують прагнення до подолання фізичних і біологічних обмежень. Це також піднімає низку етичних питань, пов’язаних із відповідальністю за наслідки технологічного прогресу та взаємодією людини з космічним середовищем.