ПОСЛІДОВНИЙ РУХ ПРИРОДНИХ ЯВИЩ ЯК ПРОЯВ ЗАКОНОМІРНОГО ЧАСОВОГО ПОСТУПУ

Анотація

Анотація. Стаття присвячена науковому дослідженню питання про сутність і зміст часового поступу у природі. Робота базується на основоположній тезі, за якою темпоральні питання завжди мусять розглядатися у взаємовідношенні із просторовим, ця взаємодія завжди була важливим елементом вивчення світу. Аналітично вивчені доктринальні різнобачення стосовно принципового питання про взаємне зіставлення таких визначальних категорій, як час і буття. Дана оцінка сутності цього взаємовідношення у процесі становлення, що проявилося в так званих статичній та динамічній концепціях часу. Особлива увага приділена взаємному впливу в даних теоріях подій минулого, нинішнього та майбутнього, розглянуте питання їхнього взаємного існування, зумовлення та передбачення. Акцент зроблено на дослідженні цікавої філософської ідеї, згідно з якою становлення, зміна, трансформація та зникнення матеріальних об’єктів у часі є лише ілюзією, яка виникає внаслідок певної зміни стану, що відбувається в момент усвідомлення руху матерії. Серйозна увага присвячена визначенню ролі окремих етапів людської історії, які в науці набули назв часових модусів: «минуле», «сучасне», «майбутнє». Крізь призму їхньої об’єктивної зміни за обсягом і моментами, що визначають їхні межі, якраз і пропонується вести спостереження та пізнання явищ у часі. Для цього необхідно напрацювати сталий підхід до формування конфігурації самого центрального пункту часової шкали – «нині», «зараз», адже саме в цей період відбуваються конкретні події, і людина може брати в них участь. Лише таким способом можливе активне використання змісту основного постулату, за яким час визначає не лише буття певних фізичних явищ, а й саме існування живих суб’єктів. У свою чергу, його сприйняття можливе лише через пізнання. Здійснено вивчення доктринального тлумачення темпорального поняття «зараз», проведено порівняння його з моментом, який концептуально визначається як точка відліку стосовно руху певних подій, що відбуваються у просторі «до» та «після».