ПОСЛІДОВНИЙ РУХ ПРИРОДНИХ ЯВИЩ ЯК ПРОЯВ ЗАКОНОМІРНОГО ЧАСОВОГО ПОСТУПУ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24919/2522-4700.42.8

Ключові слова:

причинно-наслідковий зв’язок, темпоральна детермінація, сучасність.

Анотація

Анотація. Стаття присвячена науковому дослідженню питання про сутність і зміст часового поступу у природі. Робота базується на основоположній тезі, за якою темпоральні питання завжди мусять розглядатися у взаємовідношенні із просторовим, ця взаємодія завжди була важливим елементом вивчення світу. Аналітично вивчені доктринальні різнобачення стосовно принципового питання про взаємне зіставлення таких визначальних категорій, як час і буття. Дана оцінка сутності цього взаємовідношення у процесі становлення, що проявилося в так званих статичній та динамічній концепціях часу. Особлива увага приділена взаємному впливу в даних теоріях подій минулого, нинішнього та майбутнього, розглянуте питання їхнього взаємного існування, зумовлення та передбачення. Акцент зроблено на дослідженні цікавої філософської ідеї, згідно з якою становлення, зміна, трансформація та зникнення матеріальних об’єктів у часі є лише ілюзією, яка виникає внаслідок певної зміни стану, що відбувається в момент усвідомлення руху матерії. Серйозна увага присвячена визначенню ролі окремих етапів людської історії, які в науці набули назв часових модусів: «минуле», «сучасне», «майбутнє». Крізь призму їхньої об’єктивної зміни за обсягом і моментами, що визначають їхні межі, якраз і пропонується вести спостереження та пізнання явищ у часі. Для цього необхідно напрацювати сталий підхід до формування конфігурації самого центрального пункту часової шкали – «нині», «зараз», адже саме в цей період відбуваються конкретні події, і людина може брати в них участь. Лише таким способом можливе активне використання змісту основного постулату, за яким час визначає не лише буття певних фізичних явищ, а й саме існування живих суб’єктів. У свою чергу, його сприйняття можливе лише через пізнання. Здійснено вивчення доктринального тлумачення темпорального поняття «зараз», проведено порівняння його з моментом, який концептуально визначається як точка відліку стосовно руху певних подій, що відбуваються у просторі «до» та «після».

Посилання

1. Аскольдов С. Время и его преодоление. Мысль. 1922. № 3. С. 80–97.

2. Лопатин Л. Положительные задачи философии. Москва : Типография Э. Месснера и Ю. Романа, 1891. Ч. II : Закон причинной связи как основа умозрительного знания действительности. 392 с.

3. Бердяев Н. Время и вечность. На переломе. Философские дискуссии 20-х годов. Москва : Политиздат, 1990. С. 402–410.

4. Уитроу Д. Естественная философия времени. Москва : Прогресс, 1964. 431 с.

5. Жаров А. Философский смысл понятия «момент времени». ХХ Герценовские чтения. Серия «Философия». Ленинград, 1967. С. 75–77.

6. Джемс У. Психология. Москва : Педагогика, 1991. 368 с.

7. Цуканов Б. Анализ ошибки восприятия длительности. Вопросы психологии. 1985. № 3. С. 149–154.

8. Молчанов Ю. Четыре концепции времени в философии и физике. АН СССР, Институт философии. Москва : Наука, 1977. 191 с.

9. Августин Аврелий. Исповедь. Абеляр П. История моих бедствий. Москва : Республика, 1992. 335с.

10. Грюнбаум А. Философские проблемы пространства и времени. Москва : Прогресс, 1969. 591 с.

11. Rassell B. On Experience of Time. The Monist. 1915. V. 25. Р. 212–233.

12. Кант И. Сочинения : в 6-и т. Москва : Мысль, 1965. Т. 4. Ч. 1. 544 с.

13. Аскин Я. Проблема времени: ее философское истолкование. Москва : Мысль, 1966. С. 75.

14. Эйнштейн А. К электродинамике движущихся тел. Собрание научных трудов. Москва : Наука, 1965. Т. 1. С. 7–35.

15. Bridgman P.W. A Sophisticate’s Primer of Relativity. Middletown : Wesleyan University Press, 1962. 191 р.

16. Сафронов П., Фролов А. Сознание мира и онтологический опыт. Вестник Московского университета. Серия 7 «Философия». 2007.

№ 3. С. 9–43

17. Whitrow G.J. On the Nature of Time. Revue intrnationale de Philisophie. Bruxelles, 1962. № № 61–62. 493 р.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-04-10

Як цитувати

ГУЙВАН, П. (2025). ПОСЛІДОВНИЙ РУХ ПРИРОДНИХ ЯВИЩ ЯК ПРОЯВ ЗАКОНОМІРНОГО ЧАСОВОГО ПОСТУПУ. Людинознавчі студії: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Філософія», (42), 117–129. https://doi.org/10.24919/2522-4700.42.8