ЛЮДИНА ЯК ЕКОЛОГІЧНА НІША: МЕДИЧНІ АСПЕКТИ НОВОЇ ПАРАДИГМИ

Анотація

Анотація. Метою статті є дослідження причин і наслідків кризи у системі гігієни та охорони здоров’я у сучасному суспільстві і аналіз шляхів її подолання, які пропонуються авторитетними спеціалістами в галузі біології, медицини, охорони здоров’я. Методологічними засадами дослідження є загальна концепція самоорганізації і розвитку життя як складної багатовимірної системи, методи й підходи титульних дисциплін постнекласичної науки, а саме синергетики, еволюційної генетики, еволюційної астрофізики, універсальної історії. Наукова новизна. Сучасна цивілізація прагне витіснити за межі ойкумени всі живі організми, що загрожують життю людини або життю й гіпертрофованої продуктивності культивованих рослин і тварин. Знаряддям цієї боротьби є отрути, що знищують мікроорганізми та диких представників флори і фауни, які конкурують із культурними. Одним із наслідків такої практики є різке зростання неінфекційних, автоімунних захворювань за останні півстоліття. Ріст несподіваний і непередбачуваний. Причиною сліпоти науки є сприйняття людини як певної субстанціональної сутності, що знаходиться в зовнішніх відносинах з іншими представниками біосфери. Насправді це не так. Людське тіло є екологічною нішою, чимось на кшталт коралового рифу, де в складних відносинах симбіозу співіснують імунна, нервова, травна системи та мікробіом. Наслідком агресивної стратегії створення життєвого простору людини є знищення не тільки шкідливих мікроорганізмів, але й частини мікробіома, що веде до неадекватної реакції імунної системи на ті чи інші виклики. Висновки. Врахування складності людської присутності у світі та обмеження негативного впливу на мікробіом та інших живих істот є необхідною умовою поліпшення людського життя і здоров’я та адекватних ситуацій, що склались, програм оптимізації способу життя, суспільного виробництва як «виробництва», відтворення людини перш за все.