ЕКСТРАПОЛЯЦІЯ КОМПЕТЕНТНІСНОЇ ПАРАДИГМИ НА ТЕРЕЗАХ ФІЛОСОФСЬКОЇ РЕФЛЕКСІЇ

Анотація

Анотація. Метою статті є філософська рефлексія методом екстраполяції основних дефініцій компетентнісної парадигми в контексті глобалізації. Методологічними засадами дослідження стали загальнонаукові методи: аналізу та синтезу, абстрагування й узагальнення, типізації та класифікації, метод екстраполяції. Наукова новизна. В умовах динамічних процесів глобалізації визначено, що компетентнісна парадигма стає однією із пріоритетних інновацій сучасного освітнього простору. Переакцентовано базові елементи компетентності «здатність» та «готовність» з індивідуального виміру до глобального. Визначено, що у глобальному вимірі компетентності здатність до самоактуалізації та самовдосконалення є найперспективнішою здібністю особистості до метамотивації інноваційної діяльності та розвитку самотрансценденції. Обґрунтовано, що в умовах інформагенезу особистість не може інтегруватись у глобальний простір також без компонентів мобілізаційної готовності (ініціативність, стійкі позитивні настанови, динамічність і адекватність встановлення комунікативного контакту, почуття відповідальності), що забезпечують ефективність виконання дій та успішність результату в умовах глобальних перетворень. Висновки. Філософські рефлектуючи щодо компетентнісної парадигми, можна підвести результуючу риску та зробити висновок, що нині немає системного й узгодженого переліку компетентностей. У результаті проведеного аналізу рефлексійного нашарування структурних складових частин компетентнісної парадигми, яке здійснювалось упродовж останніх десятиліть, зазначимо, що вважаємо стержневим визначення, що компетентність – здатність особи успішно соціалізуватися, навчатися, провадити професійну діяльність, яка виникає на основі динамічної комбінації знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей. Наведене визначення компетентності затверджене законодавчими документами держави і має бути основною базовою дефініцією в науковому дискурсі із проблем компетентнісної парадигми. Екстраполяція компетентнісної парадигми з поля педагогіки на світоглядні азимути філософії є спробою реконструкції традиційної освітньої матриці компетентностей в адекватну суспільну реальність. З огляду на соціальну значущість компетентнісної парадигми для трансформаційних процесів в українському освітньому просторі та підвищення статусу глобальних вимірів у світовій спільноті визначено, що світоглядні, громадянські, колективні й інформаційні компетентності потребують філософсько-методологічного переосмислення на змістовному та якісному рівнях, де здатність до самоактуалізації стає провідним чинником формування компетентностей нового рівня в умовах глобалізації.