КВАЗІРЕЛІГІЙНА ОСНОВА ІДЕОЛОГІЇ ДОКТРИНИ «РУССКИЙ МИР»
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4700.41.11Ключові слова:
релігійність, сакральне, самодержавство, доктрина «русский мир», ідеологія.Анотація
Анотація. Мета статті – проілюструвати, як спочатку в дискурсі Московської держави питання державності осмислювалось у релігійному контексті, що інспірувало обґрунтування містично-сакральної цінності самодержавства зокрема та доктрини «русский мир» загалом. Методологічні засади. Загалом робота виконана в історико-філософському методологічному ключі. Історичний метод застосовується як для опису самої структури релігійної частини ідеології «русского мира», так і для опису тих аспектів системи імперської геополітики Росії, які мають значний вплив на український культурний дискурс. По-друге, було використано аісторичний метод реконструювання, що дало змогу реінтерпретувати та реактуалізувати творчість Феофана Прокоповича, що відіграла важливу роль у становленні концепту самодержавства. Також у роботі було використано герменевтичний та лексикографічний методи. Наукова новизна. На думку авторки, основа проєкту «русский мир» була закладена ще у XIII–XIV столітті, а каталізація ідеї про метафізичне втілення сакральної божественної волі в особі деспота відбулась за правління Петра І, в чому брав участь українець за походженням філософ-богослов Феофан Прокопович. Підкреслено, що формула «православ’я, самодержавство, народність» є не просто міфологемою досліджуваної доктрини, а відображає її ідеологічну сутність, в якій релігійна структура є актуальною лише в політичному контексті, на підтвердження освяченості російської влади. Розгортання доктрини «русский мир» впродовж віків зумовило те, що і в наш час маніпуляції «ορθοδοξία» на користь імперської геополітики Росії активно діють як всередині неї, так і зовні, захоплюючи й українське медійне поле. Висновки. Звернення до квазірелігійної компоненти доктрини «русский мир» відкриває онтологічні підвалини ідеологічного виміру цієї доктрини, які легітимують каталізацію ідеї про метафізичне втілення сакральної божественної волі в особі очільника «русского мира». Розгортання цієї проблематики є важливою частиною проєкту нової української русистики, яка б провадила як наукове дослідження доктрини «русский мир», так і загалом Росії як специфічного феномена.
Посилання
1. Алексеев Н.Н. Общая теория государства. Курс лекций. Прага, 1925. 356 с.
2. Алексеев Н.Н. Руський народ и госсударство. Москва : Аграф, 1998. 640 с.
3. Бердяев Н. Царство Божье и царство Кесаря. Путь : журнал. 1925. № 1. С. 31–52.
4. Бойко А. Образ «русского мира» в інформаційному просторі України. Журналістика : наук. збірник / за ред. Н. Сидоренко. Київ : Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 2016. Вип. 15 (40). 232 с.
5. Виппер Р.Ю. Иван Грозный. Москва : Дельфин, 1922. 116 с.
6. Волковський В.П. Дослідження доктрини «Русского мира» у інтердисциплінарній перспективі. ІХ Міждисциплінарні гуманітарні читання: 2020 рік : матеріали Міжнародної наук.-практ. конф., 21–22 листопада 2020 р. Київ : Інститут історії України НАН України, 2020. С. 88–90.
7. Прокопович Феофан. Філософські твори: У 3-х т. Київ : Наукова думка, 1979–1980.
8. Служба Крещению Руси и св. кн. Владимиру : вебсайт. URL:
https://tvereparhia.ru/sources-root/library/sluzhba-kreshcheniyu-rusi-i-sv-knvladimiru/ (дата звернення 14.09.2020).
9. Тихомиров Л.А. Монархическая государственность : Ч. 1-4. Москва, 1905.
10. Устрялов Н.В. Политическая доктрина славянофильства (Идея самодержавия в славянофильской постановке). Известия Юридического факультета. Харбин : Высшая Школа в Харбине, 1925. Т. 1. С. 47–74.
11. Шевченко В. Візити патріарха Московського і всієї Русі Кирила в Україну як іспит її громадян на духовно-історичну зрілість. Українське релігієзнавство. 2010. № 54. С. 125–135.
12. Cameron А., Hall S. Life of Constantine. New York : Oxford University Press, 1999. 414 p.
13. Frazer J.G. The Golden Bough: A Study in Magic and Religion. Wordsworth Editions, 1993. 756 p.
