ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4700.45.5Ключові слова:
сталий розвиток, соціальна філософія, цінності, постмодернізм, парадигма, цивілізація.Анотація
Аннотація. Метою статті є визначення специфіки соціально-філософського розгляду концепції сталого розвитку. Методи дослідження. Основу методології складають соціально- антропологічні методи, соціальний конструктивізм, синергетика. В основі дослідження знаходяться принципи соціальної визначеності людини як родової істоти та детермінації процесу соціального конструювання аксіосферою соціуму. Застосовуються методи компаративістського аналізу стосовно ідей та концептів, а також загальнонаукові методи аналізу та синтезу у процесі виокремлення соціально-філософської складової проблемного поля досліджень концепції сталого розвитку. Наукова новизна. Соціально-філософське розуміння сутності сталого розвитку дає обґрунтування процесу його реалізації у вигляді нової соціальної організації через радикальні зміни системи цінностей і утвердження духовності. Сталий розвиток постає як радикальна трансформація суспільних відносин на основі формування нової системи цінностей. У межах концепту сталого людського розвитку утверджується роль людини в якості суб’єкта соціальних трансформацій та його основного бенефіціанта, що забезпечує адекватні методологічно-світоглядні засади визначення сутності, цілей, особливостей сталого розвитку у цілому як системостворюючого чинника будь-якого соціального розвитку постіндустріального зразка. У межах філософського знання суспільство сталого розвитку має вигляд науково обґрунтованої парадигми майбутнього, саме ж це знання забезпечує даній парадигмі роль базису становлення на нових ціннісних засадах цивілізації. Майбутнє стосується не лише часу, а й насамперед ціннісно- змістовного виміру соціального розвитку, який лежить в основі нових форм соціального устрою. Висновки. У центрі соціально- філософського аналізу знаходяться соціальні механізми забезпечення коеволюції як співмірного та взаємоузгодженого розвитку людини та природи, а також соціальні механізми поєднання ресурсозберігаючого економічного розвитку та задоволення все зростаючих потреб людства. В основі сталого розвитку знаходяться розвиток соціокультурної сфери, еволюція цінностей у напрямі формування духовно зрілих людини та суспільства, йдеться про перехід від «суспільства споживацтва» до епохи «ноосферної цивілізації».
Посилання
1. Акопян В. Концептуальні ідеї сталого людського розвитку. Вісник Інституту розвитку дитини. 2011. № 15. С.-5-12.
2. Бебик В., Куйбіда В., Мякушко Н. Сталий розвиток і соціальна глобалістика. Київ : Талком, 2022. 255 с.
3. Горлинський В.В. Філософія безпеки і сталого людського розвитку: ціннісний вимір : монографія. К. : ПАРАПАН, 2011. 377 с.
4. Дзьоба О. Г., Кінаш І. П., Ставнича Н. І. Соціальна безпека в умовах реалізації стратегії сталого розвитку України: монографія. Івано-Франківськ : ІФНТУНГ, 2022. 183 с.
5. Іващенко Т. Ю. Сталий людський розвиток: концептуальний підхід. Ринок праці та зайнятість населення. 2011. № 3. С. 34-38.
6. Олексенко Р.І. Філософія сталого розвитку в епоху глобалізації. Гілея: науковий вісник. 2015. № 100. С. 175-179.
7. Рижак Л. Філософія сталого розвитку людства. Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2011. 516 с.
8. Соціальний потенціал сталого розвитку: інноваційні механізми формування та використання : монографія / (О. І. Амоша та ін. ; наук. ред. О. Ф. Новікова). Донецьк : Ін-т економіки пром-сті НАНУ, 2014. 477 с.
9. Удовиченко В.П., Гаращук О. В., Куценко В. І. Соціальна складова формування сталої інноваційної економіки та технологічного суспільства : монографія. Київ ; Чернігів : Десна, 2021. 302 с.
10. Bratanich B. etc. Conceptual principles of education for sustainable development. European Center of Sustainable Development, ICSD 2020,
Rome, Italy. 2020. (Doi: 10.14207/ ejsd.2020.v9n2p99). Р. 99-114