МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗУМІННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Анотація

Анотація. Метою статті є окреслення і розгляд кола знань, які мають методологічне значення для розуміння штучного інтелекту; дослідження його природи, можливостей і меж електронно-обчислювальних машин в оперуванні інформацією; аналіз проблем, пов’язаних з присутністю штучного інтелекту в бутті людей і соціуму. Методологічні засади дослідження. Автор виходить з того, що зрозуміти суть і специфіку штучного інтелекту неможливо не звернувшись до аналізу базових характеристик і проявів свідомості, яка виступає онтологічною основою його продукування. Свідомість є надто складним утворенням. Вона «розвертає», реалізує себе у мисленні, в структурі якого виділяють розсудок і розум. Одним із проявів останнього виступає інтелект. Штучний інтелект – продукт мислення. Будучи частково схожим на людський інтелект, він суттєво від нього відрізняється. Наукова новизна. Акцентується увага на ролі методології в адекватному осмисленні штучного інтелекту. Розкриваються методологічні засади цього процесу шляхом аналізу змісту понять «свідомість», «мислення», «розсудок», «розум», «інтелект». Показана специфіка т. з. машинного мислення і особливості оперування електронно-обчислювальними машинами інформацією. Підкреслюється якісна відмінність інформації від знання. Виділені основні характеристики інтелекту. Проаргументована позиція щодо сильних і слабких сторін штучного інтелекту. Висновки. Штучний інтелект – утворення, що має непросту суб’єкт-об’єктну природу. Він став невід’ємною складовою буття суспільства і у перспективі все більше впливатиме на різні сфери його функціонування. Використання можливостей цього утворення (на користь соціуму чи на шкоду йому) залежить передусім від людського чинника. У цьому контексті на перший план виходить правова і моральна культура людей.