МІСТИКО-ІНТУЇТИВНІ ПРАКТИКИ ДЗЕН-БУДДИЗМУ

Анотація

Анотація. Метою дослідження є розгляд особливостей духовної сутності містико-інтуїтивних практик дзен-буддизму. Методологічні засади. Методологія дослідження основана на логічному поєднанні історичного, порівняльного, діалектичного методів наукового дослідження. Наукова новизна полягає в аналізі духовних практик дзен-буддизму як засобу самопізнання, шляху інтуїтивного пошуку єдності власного буття, що зумовлюють його поширення в сучасному світі. Автори зазначають, що досягнення просвітлення, «саторі», у дзен-буддизмі не вкладається в однозначне логіко- дискурсивне пояснення, для його досягнення використовується низка містико-інтуїтивних практик, спрямованих саме на інтуїтивне осягнення істинної природи речей. Серед характерних особливостей, на які претендує вчення дзен, можна виділити такі: отримання одкровення без священних текстів; віра невід’ємна від прагнення до переживання особистісного просвітлення; дзен-буддизм передбачає безпосередній контакт з об’єктивно-психологічною сутністю людини (що знаходиться за межею її почуттів, думок); осягнення цієї «потаємної природи» визначає шлях до «досконалості Будди». Інтуїтивне прозріння постає як знання, пов’язане з всезагальним та особистим аспектами існування. У Порожнечі як першооснові світу немає жодної різниці між народженням і смертю, об’єктом і суб’єктом. Просвітлення постає як «повне пробудження» цілісної особистості, коли людина перестає розглядати себе як річ, стає відкритою у своїх почуттях до світу. Завдання людини – зрозуміти це й досягти єдності власного «Я», коли при усвідомленні своєї глибокої причетності до всього сущого зникає уявлення про існування протилежностей. Автори доходять висновку, що в дзен-буддизмі самопізнання є позаінтелектуальним процесом, який постає як повнота досвіду, що відбувається внаслідок зіткнення з внутрішнім інтуїтивним самозаглибленням задля пошуку єдності власного буття.