SECONDARY EDUCATION AS A SOCIAL GOOD AND SERVICE: THE TRAGEDY OF PUBLIC DEMAND
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4700.44.1Keywords:
private school, quality of education, content of education, education reform, social responsibility.Abstract
Summary. The article is aimed to critically analyze the compliance of Ukrainian secondary education with the current civilizational and social demand from the perspective of education as a public good and service. Methodological principles of synthesis enabled the author to conduct the reflexive-critical study of education, the compliance of public demand for this service with processes and results of its implementation. Scientific novelty. The article presents a multifaceted research of the challenges and inconsistencies of public demand for secondary education and its current implementation. Conclusions. We have identified numerous inconsistencies between public demand for secondary education and the process and results of its implementation. The main challenges include monopolization of the right to order the content of education as a public good and service, which is characteristic for public authorities and the lack of initiative and public apathy regarding community participation in quality control of educational services provided; lack of KPIs on quality educational services and personal responsibility of school managers and teachers, on the one hand, and society’s long-term normalization of secondary or formal education – fake education, which results in the formation of fake human capital. In addition, there are currently no policies and mechanisms in place to influence educational institutions, depending on the results of their main mission – to educate, both in terms of positive and negative motivation, while distribution of quality educational resources is obviously uneven and unfair. Finally, the tragedy of public demand is that private school students’ parents, paying for educational services twice, can not bypass the established monopoly of the Ministry of Education and Science on the content of education, which leads to shadowing of the market of private educational services, and on a more global scale, the concept of social responsibility and the transfer of innovative pedagogical technologies produced by private schools to public and community schools through forced institutional self-isolation, which does prevents from consolidation of efforts in meeting public demand for quality education.
References
1. Антошкіна, Л. І. (2014). Соціальна відповідальність інституту приватної освіти. Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу, 2014, 4(28), 17–22.
2. Грішнова, О. А., & Брінцева, О. Г. (2015). Фіктивний людський капітал: сутність, характерні особливості, чинники формування. Демографія та соціальна економіка, (1), 90–101.
3. Кивлюк, О. П. (2015). Соціокультурний феномен сучасної освіти і науки. Гілея, 101, 362–365.
4. Кремень, В. (2011). Освіта в структурі цивілізаційних змін. Вища освіта України, 1, 8–11.
5. Москалик, Г. (2013). Феномен освіти у педагогічному дискурсі на межі століть. Вища освіта України, 4, 38–44.
6. Набока, С. (2021). Особливості розвитку освіти в новітній час. Літопис Волині, (22), 62–66.
7. Радіонов, Ю. Д. (2017). Теоретичні основи суспільних благ в економічній системі держави. Економіка та держава, 2, 22–27.
8. Сисоєва, С. (2012). Суспільство і особистість: гармонізація розвитку. Рідна школа, 12, 8–12.
9. Соболь, О. (2008). Становлення медіально-мережевої парадигми. Філософська думка, 5, 3–15.
10. Султанова, Л. Ю. (2015). Освіта як соціокультурний феномен. Вісник Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. Педагогічні науки, 29, 25–31.
11. Тур, М. Г. (2015). Трансформація зв'язку філософії з освітою. Неперервна професійна освіта: теорія і практика, 3, 9–14.
12. Цюра, С. Б. (2012). Нові моделі соціального партнерства школи і сім’ї: приватна загальноосвітня школа в Україні. Педагогічна освіта: теорія і практика, 11, 107–112.
13. Чекаловська, Г. З. (2011). Теоретико-методологічні аспекти освітніх послуг. Інноваційна економіка, 3, 202–207.
14. Чугаєвський, В. Г. (2013). Соціалізуючі функції вищої освіти в контексті європейської інтеграції. Міжнародний науковий форум: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент, 12, 110–118.
15. Holbein, J. (2016). Left Behind? Citizen Responsiveness to Government Performance Information. American Political Science Review, 110(2), 353–368.
16. Lant, P., Banerji, R. & Kenny, C. (2013). Schooling Is Not Education! Using Assessment to Change the Politics of Non-learning. Washington, DC.
17. Lenzen, D. (1989). Pädagogische grundbegriffe. Band 2: Jugend bis Zeugnis. Reinbek bei Hamburg.
18. Phillip, C. S. (1990). Schools for the 21-st Century: Leadership Imperatives for Educational Reform. San Francisco.
19. Samuelson, P. (1954). The pure theory of public expenditure. Journal of Political Economy, 56, 496–505.
20. World Development Report 2018: Learning to Realize Education's. Promise. Washington, DC: World Bank
