ГІПОТЕЗА ТЕХНО-ГУМАНІТАРНОГО БАЛАНСУ ЯК ЗАПОРУКА МОДЕРНІЗАЦІЇ ФІЛОСОФІЇ ТЕХНІКИ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4700.42.1Ключові слова:
техно-гуманітарний баланс, Акоп Назаретян, Нік Бостром, модернізація, філософія техніки, технології, екзистенційний ризик, раціональність.Анотація
Анотація. Метою статті є концептуальний аналіз гіпотез про техно-гуманітарний баланс Акопа Назаретяна й Ніка Бострома як запорука модернізації традиції філософії техніки. Необхідно аргументувати когерентність технологій і цінностей в умовах формування та розвитку глобального цивілізаційного світобачення. Методологічними засадами дослідження є трансгуманізм, екзистенціалізм, прагматизм, критичний раціоналізм, антропологія технологій і постмодерна медіатеорія. Наукова новизна. Здійснено критичний аналіз підходів до вивчення технічного прогресу та його впливу на розвиток суспільства. Гіпотеза техно-гуманітарного балансу Назаретяна наголошує на залежності сталого розвитку суспільства від механізмів саморегуляції. Другий підхід обумовлений міжнародним трансгуманістичним рухом і новим розумінням сутності людини й техніки в концепції екзистенційного ризику Ніка Бострома. Такий ризик зумовлений насамперед людською необізнаністю, яку необхідно подолати за допомогою нових технологій. Ідеї технологічного алармізму мають поступитися раціональним аргументам трансгуманістичного дискурсу. Технології не відчужують людину від особистості, а лише поширюють її присутність у життєсвіті. Висновки. В актуальному сьогоденні технологічного постмодерну дуаліcтичне розмежування техніки і людини втрачає сенс. Техно-гуманітарний баланс варто розглядати як відкрите питання аксіологічної еволюції. Варто погодитися з Бостромом у тому, що саме людина, а не техногенна цивілізація є причиною екзистенційного ризику. Немає суперечностей між соціальною системою та технічним прогресом. Такий підхід володіє евристичним потенціалом для сучасних інтердисциплінарних досліджень, зокрема, у філософії техніки. Водночас загальний проєкт суспільної модернізації реалізується лише за умови, що ціннісна свідомість громадян подолає консервативні фрейми на користь раціональності.
Посилання
1. Гардашук T. Екологічна парадигма цивілізаційних трансформацій: Цивілізаційний вибір України. Філософська думка. 2018. № (6). С. 101–117. URL : https://dumka.philosophy.ua/index.php/fd/article/view/456.
2. Попович M. Цивілізаційні кризи і соціальний проґрес. Україна: Цивілізаційний вибір України. Філософська думка. 2018. № (6). С. 70–83. URL: https://dumka.philosophy.ua/index.php/fd/article/view/454.
3. Турчин А., Батин М. Футурология. ХХІ век: бессмертие или глобальная катастрофа? Москва : БИНОМ. Лаборатория знаний, 2013. 263 с.
4. Фуко М. Наглядати й карати. Дослідження в’язниці / пер. з фр. П. Таращука. Київ : Komubook, 2020. 452 с.
5. Bostrom N. Existential Risk Prevention as Global Priority. Global Policy. 2013. № 4. Р. 15–31. URL: https://doi.org/10.1111/1758-5899.12002.
6. Franssen M., Gert-Jan L. and Ibo van de Poel. Philosophy of Technology. The Stanford Encyclopedia of Philosophy. (Fall 2018 Edition), Edward N. Zalta (ed.). URL: https://plato.stanford.edu/archives/fall2018/entries/technology.
7. Gerola А. (2020). Technologies and technique: philosophy of technology before and after the empirical turn. Mechane. 2020. № (1). Р. 209–217. URL: https://mimesisjournals.com/ojs/index.php/mechane/article/view/335/251.
8. Lifková A. 2019. Digital power: Self-tracking Technologies through Michel Foucault Lens. In Politické vedy. 2019. Vol. 22. № 4. P. 81–101. URL:
http://doi.org/10.24040/politickevedy.2019.22.4.81-101.
9. Minakov M., Rabkin Y. Demodernization in Post-Soviet Eastern Europe. Demodernization: Future in the Past. Stuttgart : ibidem, expected : April, 2018. Р. 241–261.
