ОБҐРУНТУВАННЯ АНТРОПОДИЦЕЇ У ХРИСТОЛОГІЇ П.О. ФЛОРЕНСЬКОГО
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4700.42.9Ключові слова:
антроподицея, Боголюдство Христа, христологія, культ, ноуменально-феноменальна двоєдність.Анотація
Анотація. Розглядається христологія П.О. Флоренського – один з основних розділів його релігійно-філософської спадщини. Викладаються різні позиції сучасних дослідників щодо христології П.О. Флоренського. Мета статті – розкрити умови виправдання людини, концептуально викладені у христології П.О. Флоренського. Христологія П.О. Флоренського аналізується в контексті Євангелії від Іоанна. Цей контекст дозволяє розглядати Христа не тільки в духовно-онтологічному аспекті, у Його єдності з Богом-Отцем, але також і в історичному аспекті, а саме як Богоявлене людям Лице, яке наділяє їх духовною силою, що походить від Бога-Отця. Розглядаються основні проблеми, пов’язані із христологією П.О. Флоренського, як-от релігійний культ, антроподицея, релігійно-антропологічний аспект антроподицеї. Методологія. Дослідження проведено на основі аналізу «конкретної метафізики» і «Філософії культу» П.О. Флоренського, які належать до пізнього періоду його творчості. В основі дослідження – історико-порівняльний метод. Наукова новизна. Показано, що в П.О. Флоренського христологія є ключем до його розуміння людини як ноуменально-феноменальної двоєдності й обґрунтуванням його антроподицеї – філософського за формою та релігійного за змістом учення про виправдання людини. Відзначається, що в П.О. Флоренського христологія експлікована у двох напрямах: від Бога до людини (релігійний культ) і від людини до Бога (антропологічний аспект антроподицеї). У релігійному культі Христос постає у двоєдності своєї Божественної і Людської природи як Боголюдина. Висновки. У висновках формулюється положення про те, що для П.О. Флоренського духовний шлях являє собою двоєдність теодицеї й антроподицеї, які ведуть людину до однієї мети – Богоспілкуванню через Богослужіння.
Посилання
1. Андроник, иеромонах (Трубачев А.С.). Теодицея и антроподицея в творчестве священника Павла Флоренского. Томск : Водолей, изд-во А. Сотникова, 1998.
2. Гут Т. Павел Флоренский и Рудольф Штейнер (обнаружение ноумена в феноменах или идеи в действительности). Вопросы философии. 2002. № 11. С. 212–223.
3. Новый Завет Господа нашего Иисуса Христа. Послесл. С.С. Аверинцева. Кемерово, 1990.
4. Павлюченков Н.Н. Богочеловечество в концепции П.А. Флоренского. Соловьевские исследования. 2015. URL: http: //cyberleninka.ru /
article/bogochelovechestvo-v-kontseptsii-p-a-florenskogo.
5. Флоренский П.А. Имена : Сочинения. Москва : Эксмо-Пресс ; Харьков : Фолио, 1998.
6. Флоренский П.А. Собрание сочинений. Философия культа (Опыт православной антроподицеи) / сост. игумен Андроник (Трубачев) ; ред. игумен Андроник (Трубачев)). Москва : Мысль, 2004.
7. Флоренский П.А. Сочинения : в 4-х т. Москва : Мысль, 2000 Т. 3 (1) / сост. и общ. ред. игумена Андроника (А.С. Трубачева), П.В. Флоренского, М.С. Трубачевой.
8. Флоренский П.А. Сочинения : в 4-х т. Москва : Мысль, 2000. Т. 3 (2) / сост. и общ. ред. игумена Андроника (А.С. Трубачева), П.В. Флоренского, М.С. Трубачевой).
9. Хоружий С.С. Философский символизм П.А. Флоренского и его жизненные истоки. Флоренский П.А. : pro et contra : Личность и творчество Павла Флоренского в оценке русских мыслителей и исследователей : антология / сост. К.Г. Исупов. 2-е изд., испр. и доп. Санкт-Петербург : Изд-во Русского Христианского гуманитарного института, 2001. С. 521–553.
10. Штейнер Р. Христианство как мистический факт и мистерии древности. Пер. с нем. Ереван : Ной, 1991.
11. Элиаде М. Аспекты мифа. Москва : Инвест-ППП, 1995.
