СТАНОВЛЕННЯ Я ЯК АНАГОГІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО Й АПОЛОГІЯ ЗАГАЛЬНОГО

Анотація

Анотація. Мета. У статті розглядається становлення індивідуального Я як унікальної індивідуалізації загального, водночас найбільш проблемною є підстава єдиної неповторності особистості, конституювання якої в реальному історичному часі відбувається як втеча від загального і реалізується у формі конкурентної боротьби зі світом і з іншими людьми. Методологія. За посередництвом критико-аналітичної експлікації інтелектуальних засобів цих проєктів і порівняльного аналізу їх у світлі традиційних для філософії проблем осмислення природи і свободи людини виявляється натуралістичний редукціонізм, обґрунтовується значущість активності людини. У центр потрапляє проблематика способу мислення, взятого не в інструментально-технологічному вимірі, але в антропологічному ключі. Наукова новизна. Виділяються дві інтенції – у реальний світ за межі самого себе, і самосвідомість – рефлексивний рух, звернений на самого себе, але сам цей суперечливий і двосічний рух є таким, що породжує Я. Ф.Т. Михайлов ставить у центр феномен звернення, сутнісні параметри якого інтерпретуються як зустрічний рух діяльності та спілкування, через що обґрунтовується настанова діяльнісного персоналізму, коли активний стан дії, спрямованої предметно, обертається пасивним станом дії безпредметної, коли дія перетерплюється на собі і в собі – Я не фіксується як предмет, оскільки не «стоїть перед» як предмет, а охоплює і саме конституювання Я, що охоплює світ, висуває в центр феномен освіти як турботу про дитинство. Висновки. Логіка конкурентної боротьби зі світом, що робить акцент на індивідній унікальності, заводить у глухий кут безсилля – індивідуалізоване Я можливе як звернення до загального: як відновлення і відродження досвіду класичної спадщини думки і чуттів, як відповідальність кожного за спільну долю і викорінення досвіду зла і ненависті, які утримуються, за Г.В.Ф. Гегелем, на вістрі одиничності.