СВІТОГЛЯДНІ ЗАСАДИ ПРАВИЛ ЧИТАННЯ КОРАНУ (ІДГАМ) У КІРААТАХ КІСАЇ ТА АСИМА
DOI:
https://doi.org/10.24919/2522-4700.42.12Ключові слова:
кіраат, ідгам, мудгам, мудгамун фіх, махрадж, властивість.Анотація
Анотація. Одне з найбільш часто використовуваних правил читання Корану – це ідгам. Ідгам – це читання однієї літери, приєднаної до іншої. Ідгам ділиться на дві частини: «ідгам аль-кабір» та «ідгам ас-Сагір». Якщо перша буква мудгама з огласовкою, то отриманий ідгам називається ідгам аль-кабір (великий ідгам). У Священному Корані цей ідгам називається ідгам аль-кабір через велику кількість прикладів ідгама цього типу або через те, що буква з огласовкою читається тихо перед ідгамом, а також через складність її застосування. Ідгам, що виникає, коли перша буква мудгама із сукуном, а друга буква – мудгам-фіх з огласовкою, називається ідгам ас-Сагір (маленький ідгам). Причина, через яку цей тип ідгама називається ідгам ас-Сагір, полягає в тому, що його легше застосовувати, або його приклади менш поширені в Корані, ніж ідгамул-кабір. Сам ідгам ас-Сагір ділиться на три види: Ваджіб, Мумтані та Джаіз. Представники куфійской школи Абу Бакр Асім ібн Абін-Наджуд ібн Бахдала аль-Асад аль-Куфи (пом. 127/745) і Абу-Хасан Алі ібн Хамза ібн Абдулла аль-киця аль-Куфи (пом. 189/805) у своїх читаннях використовували Джаіз як вид ідгам ас-Сагіра. У цьому виді ідгам ас-Сагіра мудгам і мудгамун фіх, які є сторонами ідгама, можуть бути як буквами мутамасіль, так і буквами мутаджаніс і мутакаріб. Навіть якщо ці букви є в тому самому слові або в різних словах, ідгам трапляється в обох випадках, – це ідгам ас-Сагір. Варто зазначити, що основна мета ідгама – полегшити вимову. Імами обох кіраатів – представники куфійьскої школи кіраата. Існад їхніх кіраатів є достовірними (Сахіх), тобто за допомогою сподвижників доходять до Пророка Мухаммеда. Зараз кіраат імама Асіма вважається найпоширенішим у світі, тому що простий у використанні. Історія розвитку правил читання Корану говорить також про формування необхідних світоглядних підстав цього процесу, оскільки сама віра у святе стимулювала роботу над вдосконаленням процесу вивчення і засвоєння цієї священної книги.
Посилання
1. Мамедалиев В.М. Арабское языкознание. Баку : Маариф, 1985. 285 с.
2. Баранов Х.К. Большой арабско-русский словарь : в 2-х т. Москва : Русский язык, 2002. Т. 2. 928 с.
3. Altıkulaç Tayyar. Tecvidu’l-Kur’an. Ankara : Diyanet İşleri Başkanlığı Yayınları, 1994, 64 s.
4. Karaçam İsmail. Kur’an-i Kerim’in faziletleri ve okunma kaideleri. İstanbul : M.Ü. İlahiyyat Fakültesi Vakfı Yayınları, 2005, 501 s.
5. Мухаммед ибн Сулейман, Таджвид аль-Гуран // Институт рукописей НАНА Азербайджана. Шифр: A-289.
6. Дарини Насир Гулустани. Таджвид Джами. Хайдари, 1369 х. 2 т.
7. Yüksel Ali Osman. İbn Cezeri ve tayyibetü’n-neşr. İstanbul : Marmara Üniversitesi İlahiyat Fakültesi Vakfı, 1996, 461 s.
8. Суюти Джалал ад-Дин. Аль-Итган фи улуми аль-Гуран. Бейрут : аль-Мактабат ас-Сагафийя, 1973, 2 т.
9. Балеви абд аль-Фаттах. Зубдат аль-Ирфан. Стамбул. 268 с.
10. Кей ибн аби Талиб аль-Гейси. Китаб аль-Кашф ан-Вуджух аль-Кираати ас-Саб ва алалуха ва хаджаджуха. Бейрут, 1998. 2 т.
11. Ибн аль-Джазари. ан-Нашр фи аль-Кираати аль-Ашр. Бейрут : Дар аль-Кутуби аль-Ильмийя, 2 т.
12. Ибн Михран абу Бакр Ахмед ибн аль-Хусейн аль-Исбахани. Аль-Мабсут фи аль-Кираати аль-Ашр. Бейрут, 1988.
13. Ахмед Махмуд абд ас-Сами аш-Шафии аль-Хуфьян. Кираат аль-Кисаи мин аль-Кираат аль-Ашар аль-Мутаваттирати. Бейрут, 2002, 216 с.
14. Мухаммед аль-Мекки. Нихаят аль-Гаул аль-Муфид фи Ильм ат-Таджвид. Каир, 1970. 336 с.
15. Лебедев В.Г. Курс лекций по фонетике современного арабского литературного языка. Москва : ВИ, 1978. 235 с.
16. Аслан Омар. Способ тафсир. Пер. : Н. Абузаров. Баку : Нурлар, 2008. 214 с.
17. Ализаде А. Исламский энциклопедический словарь. Москва : Ансар, 2007. 400 с.
